Розділ «Ян Потоцький Рукопис, знайдений у Сараґосі»

Однак за наших часів з’явилися філософи, які вважали себе значно глибшими й твердили:

— Ми визнаємо, що розум не міг би виробити в собі ніяких здібностей без посередництва почуттів, але коли ці здібності вже почнуть розвиватися, розум тоді може збагнути речі, які ніколи не проходили через відчуття, як, наприклад, простір, вічність або математичні твердження.

Признаюся, що я зовсім не схвалюю цієї нової теорії. Абстракція не здається мені нічим іншим, як просто відніманням. Якщо прагнеш абстрагувати, треба віднімати. Якщо я подумки відніму від моєї кімнати все, що в ній є, не виключаючи повітря, то в мене тоді залишиться чистий простір. Якщо я від певного проміжку часу відніму початок і кінець, то одержу поняття вічності. Якщо від мислячої істоти відніму тіло, матиму поняття про ангелів. Якщо я від ліній відніму подумки їх ширину і враховуватиму тільки їх довжину й обмежені ними поверхні, то отримаю аксіоми Евкліда. Якщо від людини відніму одне око й додам їй зросту, то матиму постать циклопа. Усе це образи, отримані за посередництвом відчуттів. Якщо нові мудреці запропонують мені хоч одну абстракцію, якої б я не зміг звести до віднімання, я готовий одразу стати їхнім учнем. Тим часом же триматимусь старого Арістотеля.

Слово «ідея», «поняття» («образ») не відноситься виключно до того, що діє на наш зір. Звук б’є по наших вухах і дає нам поняття, що належать відчуттю слуху. Зуби терпнуть у нас від цитрини, і ми в такий спосіб отримуємо поняття про кислоту.

Зверніть, однак, увагу, що наші відчуття здатні отримувати певні враження, навіть коли предмет знаходиться за межами їх досяжності. Як тільки нам нагадають про цитрину, наш рот від самого тільки цього слова наповнюється слиною, а зуби терпнуть. Пронизлива музика бринить у наших вухах, хоча оркестр давно вже замовк. За теперішнього рівня розвитку філософії ми ще не вміємо пояснити сну й марень, які в ньому бачимо, хоча й здогадуємося, що наші органи внаслідок відрухів, незалежних від нашої волі, перебувають під час сну в такому самому стані, в якому перебували під час сприйняття даного чуттєвого враження, тобто, інакше кажучи, під час отримання ідеї.

З цього також випливає, що поки ми ще не пішли далі у фізіологічних науках, то можемо вважати поняття враженнями, справленими на наш мозок, враженнями, які органи можуть отримувати — свідомо чи мимовільно — так само й за умови відсутності предмета. Зверніть увагу, що коли ми думаємо про предмет, який знаходиться за межами наших відчуттів, враження не таке яскраве, однак у гарячковому стані воно може бути таким же сильним, як те, що ми колись отримали за допомогою відчуттів.

Після цієї низки визначень і висновків, які дещо важко збагнути одразу, перейдемо до зауважень, які можуть кинути на цю проблему нове світло.

Тварини, які будовою свого організму наближаються до людини й виявляють більший чи менший розум, мають (наскільки мені відомо, всі) орган, що зветься мозком. І навпаки, у тварин, які наближаються до рослин, неможливо виявити цей орган.

Рослини живуть, а деякі з них навіть рухаються. Серед морських тварин є такі, котрі, як і рослини, не можуть пересуватися з місця на місце. Бачив я й таких морських тварин, які рухаються завжди однаково, наче наші легені, немовби зовсім позбавлені волі. Більш високоорганізовані тварини мають волю і здатність розуміння, але тільки людина має здатність абстрагувати.

Однак не всі люди наділені цією здатністю. Розлад системи залоз позбавляє цієї здатності верховинців, які хворіють на зоб. З іншого боку, відсутність одного чи двох відчуттів сильно утруднює абстрагування. Глухонімі, які внаслідок браку мови схожі на тварин, з трудом можуть сприймати абстрактні поняття, але якщо показати їм п’ять чи десять пальців, коли мова не йде про пальці, то вони дістають поняття про числа. Бачать молитву, поклони — і отримують поняття про божество.

Сліпі мають у цьому відношенні значно менші труднощі, бо за допомогою мови, цього могутнього інструменту людського розуму, їм можна підсувати готові абстрактні поняття. З іншого боку, неможливість для них стану розсіяності наділяє сліпих особливою здатністю до комбінаторики.

Якщо, однак, уявити собі зовсім сліпу й глуху новонароджену дитину, то можете бути певні, що вона не буде в стані засвоїти ніяких абстрактних понять. Єдиними поняттями, які вона здобуде, будуть ті, до яких вона прийде за допомогою нюху, смаку чи дотику. Така людина зможе навіть марити про подібні поняття. Якщо вживання чогось завдасть їй шкоди, вона наступного разу зможе від цього утриматись, бо має пам’ять. Але я не думаю, щоб у якийсь спосіб можна було дати їй уявлення про абстрактне поняття зла. Вона не матиме сумління, отже не заслуговуватиме ні винагороди, ні нагани. Якби вона скоїла вбивство, правосуддя не мало би підстав покарати її. І ось вам дві душі, дві частки божого подиху, але які ж несхожі! А вся різниця зводиться всього лиш до двох відчуттів.

Значно менша різниця, хоча все ще дуже велика, існує між ескімосом чи ґоттентотом і людиною з розвинутим розумом. Яка ж причина цієї різниці? Її зумовлює не брак одного чи більше відчуттів, а різна кількість понять і комбінацій. Людина, яка бачила всю землю очима мандрівників, яка ознайомилася з усіма важливими подіями в історії, справді має в голові безліч образів, яких не має селюк; якщо ж вона комбінує свої поняття, зіставляє їх і порівнює, тоді ми кажемо, що вона має знання і розум.

Дон Ньютон мав звичку постійно комбінувати поняття, і з безлічі понять, які він нагромадив, постала, між іншим, комбінація падаючого яблука і Місяця, прикріпленого своєю орбітою до Землі.

Звідси я зробив висновок, що різниця між розумами визначається кількістю образів і вмінням комбінувати їх, тобто, якщо можна так сказати, вона прямо пропорціональна кількості образів і вмінню комбінувати їх. Тут я ще раз попрошу вас хвильку бути уважними.

Тварини з низькою організацією, безумовно, не мають ні волі, ні понять. Їх рухи, як і рухи мімози, є несвідомими. Однак ми можемо припустити, що коли прісноводний поліп простягає щупальці, щоб схопити хробачків, і ковтає таких, які смакують йому більше від інших, то він отримує поняття про погане, добре і краще. Якщо ж він має здатність відкидати поганих хробачків, то ми повинні припустити, що йому не бракує волі. Отже, першою волею була потреба, яка примусила його простягнути вісім щупальців, а поглинуті мікроорганізми дали йому два чи три поняття. Відкинути один мікроорганізм, поглинути другий — це вже стосується до вільного вибору, який випливає з одного чи кількох понять.

Застосувавши ті самі положення до дитини, ми побачимо, що перший прояв її волі походив безпосередньо з потреби. Саме ця воля примушує її припадати вустами до грудей годувальниці, але як тільки вона скуштує молока, то одразу отримує поняття, потім її відчуття дістають нові враження і так вона отримує друге поняття, потім третє і т. д.

Тому поняття можна так само порахувати, і — як ми бачили — комбінувати. А отже, до них можна застосувати якщо не комбінаційне числення, то принаймні основи цього числення.

Комбінацією я називаю сполучення, незалежно від розташування складових: так, наприклад, АВ — це та сама комбінація, що й ВА. Таким чином дві літери можна поєднати тільки одним способом.

Три літери, узяті по дві, можна поєднати чи комбінувати трьома способами. Четвертий — це коли всі три ми поставимо разом.