Розділ «Ян Потоцький Рукопис, знайдений у Сараґосі»

Він є своїм власним батьком, своїм власним сином і єдиним батьком Бога. Він є самим добром, початком усього й джерелом понять найперших сутностей.

Цей єдиний Бог пояснює себе собою, бо є самодостатнім. Він є першоосновою, Богом богів, монадою одиничності, давнішою від існування, яка творить основу існування. Бо від нього походить існування буття і саме буття, тому його ще називають Батьком буття.

— Отож, бачите, друзі мої, — говорив далі Херемон, — що неможливо мати про божество величніших уявлень, ніж наші, але ми вважали, що нам можна обожнити певну частину якостей Бога і його стосунків з нами, творячи з них окремі божества, а радше втілення окремих божественних якостей.

Так, наприклад, божий розум ми називаємо Емеф, коли цей розум виражений словами — ми звемо його Тот, тобто переконання, або Ермет, тобто тлумачення.

Коли божий розум, що несе в собі правду, сходить на землю і діє у вигляді плідності, тоді він називається Амон. Коли цей розум з’являється у вигляді мистецтва, тоді ми називаємо його Пта, або Вулканом, коли ж він являється у вигляді добра, ми звемо його Озирисом.

Ми вважаємо Бога єдиним, однак нескінченна кількість благодійних відносин, у які він входить з нами, зумовлює, що ми дозволяємо собі, ніяк не принижуючи Його величі, вважати Його істотою збірною, бо Він, по суті, і є збірним і нескінченно різноманітним у якостях, які ми в ньому бачимо.

Що стосується духів, то ми віримо, що кожен з нас має їх двох — злого і доброго. Душі героїв найближче по природі до духів, а особливо ті, що ведуть перед у сонмі душ.

Богів щодо їхньої сутності можна порівняти з ефіром, героїв і духів — з повітрям, звичайні ж душі мають у собі вже щось земне. Провидіння Боже ми порівнюємо зі світлом, яке заповнює всі простори між світами. Давні перекази розповідають нам також про безліч ангелів, тобто посланників, обов’язком яких є об’явлення наказів Божих, та про інші сили, ще вищого ступеня, яких євреї, що живуть між еллінами, назвали архонтами чи архангелами.

Ці з-поміж нас, які присвятили себе жрецтву, переконані, що мають владу викликати богів, духів, ангелів, героїв і душі. Однак не можуть виконувати цих теургічних дій, не порушуючи загального порядку всесвіту. Коли боги сходять на землю, сонце й місяць ховаються на якийсь час від поглядів смертних.

Архангели оточені яснішим світлом, ніж ангели. Душі героїв мають менше блиску, ніж душі ангелів, однак більше, ніж душі звичайних смертних, які оповиває тінь.

Князі Зодіаку з’являються у надзвичайно величному вигляді. Крім того, ми розрізняємо безліч особливих обставин, які супроводжують появу різних істот і служать для відрізнення одних від других. Так, наприклад, злих духів можна пізнати по злостивих впливах, які тягнуться слідом за ними.

Щодо ідолів, то ми віримо, що коли їх виробляємо при певному визначеному положенні небесних тіл або з певними теургічними церемоніями, тоді можемо надати їм якихось ознак божественної істоти. І все ж це мистецтво настільки оманне і негідне справжнього пізнання Бога, що ми звичайно залишаємо його жерцям значно нижчого ступеня, аніж той, до якого я маю честь належати.

Якщо якийсь із наших жерців викликає богів, він до певної міри стає причетним до їхньої сутності. Однак він не перестає бути людиною, просто божественна природа проникає в нього до певного ступеня, і він певним чином поєднується з Богом. Перебуваючи в такому стані, він з легкістю може наказувати нечистим, тобто земним духам, і виганяти їх з тіл, які вони опанували. Часом наші жерці, поєднуючи певні камені, трави й речовини тваринного походження, утворюють суміш, яка може стати місцем перебування божества; але справжнім вузлом, що поєднує жерця з божеством, є молитва.

Усі ці обряди й догмати, про які я вам розповів, ми приписуємо не Тоту, тобто третьому Меркурію, який жив за часів Озимандії, а пророку Бітису, який жив на дві тисячі років раніше і витлумачив вчення першого Меркурія. Однак, як я вам вже казав, час багато чого додав, змінив, тому я не думаю, щоб давня релігія могла дійти до нас у своєму первинному вигляді. І під кінець якщо вже казати вам все до кінця, наші жерці часом відважуються погрожувати власним богам; тоді під час принесення жертв вони висловлюються так: «А якщо ти не виконаєш мого бажання, то я відкрию найприхованіші тайники Ізиди, зраджу таємниці безодні, розтрощу скриню Озириса і розсиплю його члени».

Визнаю вам, що мені зовсім не подобаються ці закляття, від яких повністю утримуються навіть халдеї.

Коли Херемон дійшов до цього місця своїх повчань, один з нижчих жерців ударив у дзвін, що вже північ; оскільки ж і ви також наближаєтеся до місця вашої ночівлі, то дозвольте мені відкласти до ранку продовження моєї розповіді.

Вічний Жид пішов далі, а Веласкес запевнив нас, що не довідався нічого нового, і все це можна знайти в книзі Ямвліха.

— Це твір, — додав він, — який я читав дуже уважно і ніколи не міг зрозуміти, яким чином критики, які вважали цілком вірогідним лист Порфірія до єгиптянина Анебона, визнали відповідь єгиптянина Абаммона вигадкою Порфірія. Я гадаю, що Порфірій просто додав до свого твору відповідь Абаммона з деякими власними зауваженнями щодо грецьких і халдейських філософів.

— Хто б це не був, Анебон чи Абаммон, — сказав Уседа, — я можу ручатися, що Вічний Жид казав вам щиру правду.

Ми прийшли на місце ночівлі й з’їли легку вечерю. Циган, маючи вільний час, став далі розповідати свої пригоди.