Розділ «Філіпп Майєр Син»

Син

Вони з Шоволтером саме пакували у свої сідельні торби чистенькі уніформи Союзу — розшукати їх було неважко, бо майже всі федерали так і загинули роздягненими до спідньої білизни.

— Ми вшиваємося до Каліфорнії, — сказав Шоволтер.

— Я доповім, що ви загинули в бою, — кивнув я.

— Собаці під хвіст… — скрушно похитав головою Буск. — Оце були й усі бої. Ці виродки-федерали мають найкращу зброю — рушниці «Генрі» та «Спенсер», та ще й ті довбані автоматичні гармати. А черевики їхні ви бачили? Та я б, оком не кліпнувши, прибив будь-якого з них лише за оті черевики!

— А золота скільки набрали, трясця їхній матері! — підхопив Шоволтер. — І це тоді, як усім нашим платять облігаціями, що знеціняться не пізніше, ніж на деревах персики дозріють!

— Я ж полковник!

— Ілаю, ми ось-ось програємо найвизначнішу війну в нашій історії. А може, і вже програли, просто новина до нас іще не дійшла. Тож я не збираюся чекати, доки федерали запроторять мене до в'язниці або ж допоки якийсь «патріот» із місцевої самооборони не випустить мені кулю в чоло. І, тим більше, не маю наміру загинути у вирішальній битві за чортзна-що.

І я не добрав розуму, що йому відповісти.

— Щойно повернешся до Остіна, розстріляють за дезертирство, — знову заговорив Буск. — Війна ж закінчиться в будь-якому разі — загинеш ти чи виживеш. Гайда з нами на Захід! А потім подаси звістку своїм рідним, і вони до тебе приїдуть.

— Не можу…

— Ти що, думаєш, що ми дожили до цього дня, бо добре вміємо воювати? Га?

Я знову промовчав.

— Мені завжди було цікаво, що ти за людина. А тепер я розумію, що ти справжнісінький сучий син.

— То що, дівчата? — вишкірився Шоволтер. — Як гадаєте, дадуть нам ці нігери з прерій трохи золота?

Федералів загинуло понад дві сотні — майже всі вони не встигли вдягтися. Зазвичай після бою я почувався, як після вдалого полювання на оленів, але зараз мені чогось стало зовсім кепсько. Що ж до черокі, двадцять восьмеро з них загинуло в бою. А на світанку ще чотирнадцятьох, тих, які були найважче поранені, застрелили їхні друзі. Ми ж утрьох поховали Шоу та Фіска, чиї обличчя були жахливо спотворені кулями. Я подумав про те, як плакатимуть діти Фіска за своїм батьком. А тоді — і про дітей усіх цих загиблих чоловіків. Усе-таки кожен із них для когось був дорожчим за всіх на світі…

Покопирсавшись у фургонах, я запасся солониною, а ще — набоями для своєї «Генрі». Натомість Буску та Шоволтеру Швидкий Шершень подарував по торбі із золотим піском. Вони, звичайно, неабияк зраділи; я вирішив не казати їм про те, що мені цього добра теж перепало.

Черокі навіть не дивилися в наш бік — думали-бо, що ми знали про кулемет. І нам нічого не залишалося, крім як спуститися з гори, доки індіанці ділили трофейне золото, зброю, коней та різноманітне спорядження. Край дороги ми побачили мертвого чоловіка в спідньому; трохи далі, біля струмка, лежало ще одне тіло.

Я не міг позбутися відчуття, що перетнув якусь межу (або ж розламалися якісь кайдани, що раніше стримували мене). Можливо, це відбулося й кількома роками раніше, просто я цього не розумів. А може, ніякої межі ніколи й не було… Так чи інакше, а тепер я знав напевне єдине: набути щось можна, лише відібравши це в когось іншого.

— Та не смикайся так! — знову вишкірився Шоволтер. — Тільки-но сонце зійде — ці індіанці розгледять гарненько, скільки трофеїв їм дісталося, і думатимуть лише про те, як швидше це все спакувати й вирушити додому. А про нас вони взагалі забудуть!

— Може, і так, — відказав я.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 241. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи