Розділ «Нездоланний»

Ченґ нічого на це не відповіла. Вона лише витягла свій телефон та набрала на ньому чийсь номер, натиснула ще якусь кнопку, а тоді поклала його на підлокітник між передніми сидіннями.

– Він на гучномовці, – сказала вона.

Ричер почув мелодію. Він почув, як слухавку зняли.

– Алло? – сказав Вествуд.

Ричер відповів:

– Сер, мене звуть Джек Ричер, і на даний момент я працюю зі своєю колегою Мішель Ченґ, із якою ви недавно розмовляли.

– Я пам’ятаю. Ми зійшлися на тому, що її колега мені не телефонував. Ківер його ім’я, так? Я думав, що ми це з’ясували.

– Так, ми вам віримо. Але зараз ми маємо чітку вказівку на те, що він саме збирався вам зателефонувати найближчим часом. Можливо, ви були наступним у його списку дзвінків, а може, й останнім.

Вествуд зробив невелику паузу на якусь мить, а тоді запитав:

– Де цей хлопець зараз?

Ричер відповів:

– Він зник.

– Як? Де він зараз?

Ричер нічого не відповів. Вествуд сказав:

– Думаю, це безглузді запитання з мого боку.

– Питання «як» може бути вирішальним. Питання «де» точно можна назвати безглуздим. Якби ми знали, де він зараз, то не казали б, що він зник.

– Вам, без сумніву, слід для початку перевірити ті дзвінки, які він уже зробив, а не ті, які він лише збирався зробити. Найближчим часом.

– Наші дані обмежені.

– Чим?

– Ми мусимо відтворити події у зворотному порядку, містере Вествуде. Ми припускаємо, що він збирався покластися на вашу думку як на пораду експерта. Нам потрібно дізнатися, як саме ви могли йому допомогти.