Розділ «Частина друга»

— ...наприклад, на переобладнання й модернізацію королівського поїзда. Крім того, королівські палаци вимагають значного догляду, який у деякі роки потребує більших коштів. Часто дуже важко виокремити конкретні цифри з великих відомчих бюджетів,— Уркгарт, здавалося, дратувався через те, що його перебивають. На нього тиснули, а він відмовлявся розповідати подробиці, що тільки розпалювало критиканів. Що більше він ухилявся від відповіді, то голоснішими ставали заклики до нього, щоб він «зізнався»; навіть ліберальний лідер приєднався до цих закликів.

— Палата має розуміти, що заява, яку я сьогодні виголосив, охоплює тільки цивільний лист. Щодо інших статей витрат я зв'язаний забороною, і з мого боку буде недоречно розповідати про такі справи, не порадившися з його величністю. Ми повинні боронити гідність корони і шанувати пієтет і любов, який викликає королівська родина.

Щойно Уркгарт зробив паузу, щоб побачити реакцію на власні слова, галас навколо нього різко зріс. Його обличчя спохмурніло.

— Кілька днів тому опозиція звинувачувала мене в презирстві до його величності, і знову опозиціонери наполягають на тому, що я роблю саме це.

Ці слова розлютили його ворогів; їхні вислови ставали все більш міцними.

— Це якийсь набрід, мадам спікере,— Уркгарт грізно вказав пальцем на лави навпроти.— Їм не хочеться отримати інформацію — їм хочеться отримати скандал!

Він, здавалося, утратив самовладання через нескінченне цькування, і мадам спікер знала, що це покладе край будь-якому виваженому діалогу. Вона саме збиралася згорнути дискусію і назвати наступного промовця, коли раптом стався вибух — лицар схопився на ноги.

— Процедурне питання, мадам спікере!

— Ніяких процедурних питань, будь ласка. Ми й так змарнували багато часу...

— Але цей покидьок побажав мені, щоб я отримав новий серцевий напад!

Звинувачувальні персти вказали на Звіра, і почалося пекло.

— Та невже! — розпачливо гаркнула мадам спікер.

— Та він не так зрозумів, як завше,— невинно запротестував Звір.— Я ска'ав йому, шо він одержить ще один серцевий напад, як узнає, скі'ки на цю кляту монархію грошей іде. Це ж мільйони і мільйони...

Інші втрутилися, буря наростала.

Уркгарт узяв теку і почав пробиратися до виходу. Він подивився на парламентські лави, які були у сум'ятті. Безперечно, на нього тиснутимуть, щоб він розкрив усі витрати королівської сім'ї, і він міг би їх розкрити. Хай там що, але записані сьогодні рядки облетять усі редакції на Фліт-стріт, і журналісти покопаються й поділяться своїми натхненними здогадами, тож полічити досить точні цифри буде не вельми важко. Яка прикрість, подумав Уркгарт: торік королівський рейс замінив свої застарілі літаки на сучасні, які не з дешевих. А ще більша прикрість, що це збіглося з тривалим ремонтом королівської яхти «Британія». Навіть найбільший телепень-журналіст вирахує цифри — понад сто п'ятдесят мільйонів фунтів щонайменше, а це надто великий і жирний шматок свіжини, щоб навіть найлояльніший редактор проігнорував таку новину. Однак ніхто не зможе звинуватити особисто Уркгарта, буцімто він був несправедливий чи неуважний до короля. Хіба він не зробив усе, що було йому до снаги, щоб захистити короля, навіть під тиском? Завтра вранці заголовки будуть такі, що під тиском опиниться сам король. І тоді прийде час для опитування Саллі.

Навіть як на прем'єр-міністра, сьогодні Уркгарт зробив особливо багато, сказав він собі.

Розділ тридцятий третій

Будь-яка репутація для людини краща, аніж забуття. Я не хочу бути забутим, і яка різниця, якщо лишуся непрощеним?

— Прем'єр-міністре, до вас хоче на кілька слів містер Стемпер.

— Як таємний радник, голова партії, начальник юридичного відділу чи як почесний президент власного футбольного клубу?