Розділ ХІІ КРИШТАЛЕВЕ ВІКНО

— Він буде покараний державою?

— Не думаю. Але колеги не подарують йому такого само-розвінчення.

Перед столом, де засідала рада “майстерні”, встав інший учений; блідий і похмурий, він карбував слова з уїдливою посмішкою:

— Не можна закликати на допомогу чужі цивілізації космосу. Вони з’являться завойовниками, і ми станемо їхніми рабами. Це передбачив великий Іно-Кау ще у Вік Мудрої Відмози, тобто в момент першого контакту з інопланетними культурами. Нехай пробачить земний гість, але такий погляд реаліста, а не романтичного мрійника.

— Я не дивуюсь! — подав репліку Вір Норін. — На Землі, ще в Еру Роз’єднаного Світу, знаменитий китайський учений Янг вимагав, щоб ми не відповідали на виклики, якщо зони прийдуть з інших планет. Водночас німецький астроном Гернер заявив, що у встановленні зв’язку з іншими світами він бачить останню можливість уникнути всепланетного самогубства. Він мав на увазі війну з використанням найстрашнішої зброї, яку до того часу вже винайшла наука.

Заступник директора інституту, взявши слово, перелічив благодіяння, внесені в біологічну медицину вченими інституту: ліки, особливо галюциногенні наркотики, і методи перебудови психіки.

— Ось реальне спростування інсинуацій першого оратора, ніби наука не результативна в соціальних справах. Вона має пряме відношення до благ для людства.

— Даруйте чужоземцеві, — втрутився Вір Норін, — яким чином?

— Інформація, хоч би яка широка вона була, сама по собі не породжує мудрості й не допомагає людині здолати свої труднощі. Безмежна людська глупота не дає можливості зрозуміти істинну природу нещасть. З допомогою наших апаратів і хімікалій ми вбиваємо в тупі голови основні розв’язання соціальних проблем. На завдання великого й мудрого Чойо Чагаса ми створили гіпнотичного змія, який розкриває задуми ворогів держави. Наш інститут виготовляє машини для насичення повітря високоефективними заспокоювачами й галюциногенами, мізерна кількість яких здатна змінити хід думок найбільш зневіреної людини й примирити її з незгодами, ба навіть смертю…

— Так, але наука не зуміла навіть з’ясувати сенс існування людини, — раптом перебив заступника директора новий оратор, чоловік з ріденькою і вузенькою борідкою, схожий на давніх монголів. — Люди не більше розуміють мету життя, аніж жахливі тварини суходолу й океану, які зникли з планет, тому я не схильний тішити себе, як наш вельмишановний начальник. В очах невігласів, чи то “кжи”, чи вищих шарів суспільства, наука завжди має рацію, розбиваючи здавна усталені уявлення. Вони гадають, що наука сама по собі найблагородніший інструмент людини, викривлена тільки бридкою його вдачею, що вона найефективніша сила життя. Словом, у їхньому уявленні ми повинні завжди йти тільки науковим шляхом — магічним, який перетворював би вченого у чарівника й оракула! Яка іронія! Чи варто говорити, який гіркий урок одержали завдяки цьому забобонові народ і вся планета Ян-Ях!

Розрив між народом Ян-Ях і наукою був настільки великий, що спричинився до цілковитої некомпетентності більшості людей, які ставилися до вчених з містичним побоюванням. А ми платимо їм відсутністю найменшої турботи про долю народу.

Заступник директора дав знак головуючому, і той зупинив оратора:

— Вдруге за цей вечір виступи набирають недопустимої форми наклепу на науку та її чесних трудівників. Давайте краще послухаємо нашого гостя, його думку про науку, оцінку сьогоднішніх промов, хоч вони не пішли потрібним напрямком. Вір Норін підвівся, вибачився, що неточно зрозумів виступаючих, і сказав, що спробує викласти думку землян про науку в загальних рисах.

— Наука не знає і не може знати всієї неосяжності світу. І віра в те, що вона вже знайшла розв’язання всіх проблем, приведе до катастрофи. Так можуть думати тільки засліплені догматизмом або некритичним ентузіазмом люди. Жодне з відкриттів, жоден з великих законів не остаточні. Думають про повноту й закінченість науки звичайно догматичні голови в математиці, але ж це те саме, якби історик вирішив, що історія завершена. Що більше розвивається наше знаття, то більше загадок природи стає перед нами. Безмежне багатство найзвичніших явищ, невичерпне у своїй різноманітності, у звивистих шляхах історичного розвитку. Ми на Землі уявляємо науку як неосяжну роботу, що сягає вдалину на мільярди парсеків і в майбутні покоління на тисячі століть. Такий складний і загадковий всесвіт, що за минулі тисячоліття розвитку науки ми втратили зарозумілість древніх учених і привчилися до скромності. Одне з основних положень, якого ми вчимо наших дітей, говорить: “Ми знаємо лише мізерну частину з того, що нам належить знати…”

Легкий гомін подиву пройшов кімнатою, але вчені вміли слухати, і Вір Норін провадив далі:

— Природа, в якій ми живемо й частиною якої ми є, формувалася сотні мільйонів років через історичну зміну врівноважених систем. У її теперішньому вигляді ця складність настільки велика й глибока, що ми не можемо гратися з природою, користуючись вельми обмеженими науковими даними. Виграш тут дуже нечастий, випадковий, а програшів — безліч. Дуже давно на Землі люди, спокушені бажанням брати щось без особливих зусиль, за ніщо, грали на цінності. Однією з поширених ігор була рулетка, легко крутилося колесо з переділками, оточене нерухомим лімбом. На колесо кидали кульку, і зупинка колеса чи кульки — про це не збереглося відомостей — біля певних цифр на лімбі приносила виграші. Інакше гроші забирав власник машини. У ті часи люди не мали ніякого уяв^ лення про закони цієї гральної машини і, хоч підозрювали всю випадковість збігу, продовжували грати, програючи все майно, якщо своєчасно не йшли з ігрового будинку.

Так і нам не можна грати з природою, яка мільярди років сама грає навпомацки, бо це — її метод, підмічений ще сім тисячоліть тому в древній Індії і названий Раша-Ліла — “божественна гра”. Наше завдання знайти вихід з ігрового будинку природи. Лише поєднання всіх сторін людського пізнання допомогло нам піднятися вище цієї гри, тобто вище богів Індії. Ми могли й не встигнути, бо в дедалі густішому інферно нашої планети Стріла Арімана могла б завдати непоправної шкоди. Я використав термін, можливо, незрозумілий вам, — густе інферно. Щоб не вдаватись до пояснень, визначимо його так: коли людина невміло проявляє удавану владу над природою, вона руйнує внутрішню гармонію, здобуту ціною квадрильйонів жертв на олтарі життя. “Коли ми зрозуміємо, що золошки і пшениця складають єдність, тоді ми візьмемо спадок природи в добрі, мудрі долоні”, — сказав один учений. Таке, в найзагальніших словах, ставлення до науки на Землі.

Що я можу сказати про вашу науку? Три тисячоліття тому мудрець Ерф Ром писав, що наука майбутнього повинна стати не вірою, а мораллю суспільства, інакше вона не замінить повністю релігії і лишиться порожнеча. Жага знань повинна замінити жагу поклоніння. Мені здається, що у вас ці співвідношення ніби вивернуті навиворіт і навіть кардинальне питання про вічну юність ви зуміли вирішити ранньою смертю. Якою я бачив науку в іститутах і на сьогоднішній дискусії? Мені здається, головною її вадою є зневага до людини, аж ніяк недопустима у нас на Землі. Гуманізм і нелюдськість у науці йдуть поряд. Тонка грань розділяє їх, і треба бути дуже чистою і чесною людиною, щоб не зірватися. Крім того, розвиваючись, гуманізм перетворюється на жорстокість, і навпаки-такою є діалектика всякого процесу. Спасіння життя будь-якими засобами перетворюється на жорстоке знущання, а ДНС тоді стає благодіянням, хоча в іншому аспекті, хто сперечатиметься про нелюдськість ДНС? Ви робите досліди над тваринами й ув’язненими, але чому не йдете ви через психіку, яка незрівнянно багатша й ширша від будь-якого хімічного препарату? Чому не охороняєте психічну атмосферу від злоби, брехні, на догоду будь-чому, від плутаних думок і пустих слів? Навіть найважливіші наукові теорії в духовно моральному відношенні перебувають на рівні мислення кам’яного віку, якщо не будуть переведені в свідому мудрість людської моралі, приміром, так, як багато відкриттів були пророчо передбачені в індійській та китайській давній філософії.

Існування психічної атмосфери стало відоме ще в ЕРС, коли один з найбільших учених Землі, Вернадський, назвав її ноосферою. За тисячі років до Всрнадського до поняття ноосфера наблизились древні індійці. Вони дали навіть повне визначення — небесна хроніка Акаші. Вона включала, сказати б, історичний запис подій на планеті, відображала почуття і досягнення мистецтв. Вернадський вважав ноосферу наповненою тільки потрібними ідеями й фактами, тобто інформацією самої лише науки.

Одначе Вернадському належить ще одна велика ідея, ігнорування якої ледве не занапастило нашу спільну батьківщину— Землю і спричинило катастрофу у вас, на Ян-Ях.