Розділ IX СКУТА ВІРА

Чойо Чагас упав на диван, ніби спросоння шукаючи на столику куриво.

Фай Родіс спокійно, без слів сіла боком на краєчок канапи. Ошелешений Чойо Чагас закурив. Уперше за багато років він не знав, як повестись. Вдати, що нічого не сталося, чи розгніватись?

Родіс допомогла йому. Гра скінчилась, від магарані лишилося саме тільки біле сарі.

— Невже володар планети теж підвладний інстинктам, як і “найтемніший “кжи”? — запитала вона, засвоївши етимологію Ян-Ях.

Чагас обурено заперечив.

— Ваша чарівність так вплинула на мене, що я не освідчився, як мусило б бути, та в цьому ви самі винні!

Родіс усім своїм виглядом показала мовчазне здивування.

— Невже вам досить кілька разів зустрітися з жінкою, не схожою на інших, щоб отак несамовито загорітися? — запитала вона тоном, в якому бриніли нотки співчуття, що неабияк діяло на володаря. — Можна зрозуміти людей, які мало бачили, які стоять десь на нижчому щаблі у вашій ієрархічній системі, обмежених вузьким життям. Для них це, мабуть, неминуче, але ви!

На мить обличчя володаря зробилося багряним. Проте він тут-таки оволодів собою.

— Ви говорите так, не розуміючи істинних мотивів. Я хотів упевнитись у вашій привабливості для мене, перш ніж просити вас про одну важливу річ!

— І що, упевнились?

— Упевнився! — Зла усмішка на мить спотворила обличчя володаря, він зігнав її звичним зусиллям волі.

— Розумієте, мені вперше доводиться просити, а не наказувати.

— Шкода. Подібне самовладдя неодмінно псує людей. Хіба в дитинстві чи юності ви лише наказували? Адже влада ваша не спадкова?

— На жаль, ні. Згадки про приниження в дитинстві та юності, хоча й потьмянілі з роками, іноді обпалюють як вогнем.

— Звісно! Комплекс образи й помсти неминучий для будь-кого, хто зачепився за владу. Але хіба те чи інше прохання принизливе? Хіба не доводилось вам прохати матір, батька, вчителів і менторів? Першу кохану?

— Ми відхиляємось. Повернімося до мого прохання, — сухо промовив володар. — Ви з вашою бездонною інтуїцією і м’якою симпатією видаєтесь мені найгеніальнішою з усіх бачених мною жінок. Я вже не кажу про знання, про психологічну могутність і, врешті, про вроду, що теж дуже важливо.

— Я пам’ятаю розмову про возвеличування, — засміялася Родіс, — чим ви збираєтеся мене принизити?

— Принизити? Велика Змія! Я хочу возвеличити вас над усією планетою Ян-Ях, я хочу, щоб ви віддалися мені!

Фай Родіс випросталася.