— Розумію. Ні, Йен. Не я.
— Принципи? — зло посміхнулася чародійка. — Чи звичайний, найзвичайнісінький страх? Це єдине людське відчуття, яке в тобі не випалили?
— Одне й друге, — погодився незворушно відьмак. — Яка різниця?
— Власне, — Йеннефер підійшла ближче, — жодної. Принципи можна зламати, страх можна перемогти. Убий того дракона, Ґеральте. Для мене.
— Для тебе?
— Для мене. Я хочу того дракона, Ґеральте. Всього. Хочу мати його тільки для себе.
— Використай чари та вбий його.
— Ні. Ти його вбий. А я чарами стримаю Рубайл та інших, аби не заважали.
— Будуть трупи, Йеннефер.
— І з якого часу це тобі заважає? Ти займися драконом, я беру на себе людей.
— Йеннефер, — сказав холодно відьмак. — Я не можу зрозуміти. Навіщо тобі той дракон? Аж настільки тебе затьмарює жовтий колір його лусок? Адже ти не потерпаєш від бідності, маєш незліченні джерела існування, ти маєш славу. Тож про що йдеться? Тільки нічого не кажи про покликання, дуже тебе прошу.
Йеннефер мовчала, нарешті ж, скрививши губи, з розмаху копнула камінь, що лежав у траві.
— Є дехто, хто може мені допомогти, Ґеральте. Кажуть, що воно... ну, ти знаєш, про що йдеться... Кажуть, що воно не є невідворотнім. Є шанси. Я можу ще мати... Розумієш?
— Розумію.
— Це складна операція, дорога. Але взамін на золотого дракона... Ґеральте?
Відьмак мовчав.
— Коли ми висіли на мосту, — сказала чародійка, — ти про дещо мене попросив. Я виконаю твоє прохання. Незважаючи ні на що.
Відьмак сумно посміхнувся, вказівним пальцем торкнувся обсидіанової зірки на шиї Йеннефер.
— Занадто пізно, Йен. Ми вже не висимо. Мені вже все одно. Незважаючи ні на що.
Він очікував найгіршого, каскадів вогню, блискавки, удару в обличчя, лайки, прокльонів. Здивувався, побачивши лише стримане тремтіння губ. Йеннефер поволі відвернулася. Ґеральт пожалкував, що це сказав. Пожалкував за емоцію, яка до цього призвела. Межа можливого перейдена, урвалася, наче струна лютні. Він глянув на Любистка, помітив, як трубадур швидко відвертається, уникаючи його погляду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Меч призначення » автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Межа можливого“ на сторінці 38. Приємного читання.