Розділ «Скарби богів»

— Я саме тримав цю шкуру для якоїсь такої нагоди, — пояснив він.

Брокк лише кивнув у відповідь.

— Гаразд, — промовив Ейтрі. — Ти працюватимеш з міхами, Брокку. Головне — не переставай піддувати. Мені треба, щоб всередині було гаряче, і то рівномірно гаряче, бо інакше нічого не вийде. Давай, накачуй, накачуй.

Брокк почав накачувати міхи, і потік насиченого киснем повітря проникнув у саме серце горна, зігріваючи його нутро. Він робив це вже багато разів до того. Ейтрі спостерігав, аж доки не впевнився, що все йде, як треба, а тоді пішов працювати над своїм творінням надворі. Коли він прочинив двері, щоб вийти, до кузні залетіла велика чорна комаха. Це був не ґедзь і не овід, а щось більше за обох. Залетівши, комаха почала злісно кружляти кімнатою.

Знадвору до Брокка долинав звук молотів Ейтрі, а з ним і звуки обпилювання та кручення, обрізання й кування.

Велика чорна муха — найбільша та найчорніша муха на світі — сіла на руку Брокка.

Брокк тримав міхи обома руками. Він не спинився, щоб прогнати комаху. Муха боляче вкусила Брокка за руку.

Але він продовжував нагнітати повітря.

Відчинилися двері, й до кімнати увійшов Ейтрі. Він обережно дістав із горна свій витвір. Ним виявився величезний вепр із блискучою золотою щетиною.

— Гарна робота, — сказав Ейтрі. — Градусом більше чи градусом менше, і всі наші старання пішли б коту під хвіст.

— Ти теж гарно попрацював, — відповів Брокк.

Чорна муха, яка сиділа на стелі в кутку, заклекотіла від обурення та роздратування.

Ейтрі взяв злиток золота і поклав його до горна.

— Добре, — промовив він. — Наступна штука має їх вразити. Коли я гукну, починай піддувати, і в жодному разі не сповільнюйся, не прискорюйся і не спиняйся. Тут доведеться попітніти.

— Зрозумів, — відповів Брокк.

Ейтрі вийшов із кузні і взявся до роботи. Брокк зачекав на команду Ейтрі, а тоді заходився накачувати міхи.

Чорна муха замислено покружляла кімнатою, а тоді сіла Броккові на шию. Спершу комаха трохи відійшла вбік, щоб не потрапити під цівку поту — у кузні було досить гаряче і душно. Потім вона щосили вжалила Брокка в шию. Тепер до поту домішалася багряна кров, втім, гном продовжив піддувати.

Повернувся Ейтрі. Він дістав із горна розжарений до білого браслет, який носять вище ліктя, і кинув його в кам’яний басейн із водою, щоб загартувати метал. Коли браслет поринув у воду, в повітря піднялася паруюча хмара. В міру того як браслет холонув, його колір змінився спочатку на червоний, потім на помаранчевий, і, зрештою, на золотий.

— Я назвав його «Драупнір», — пояснив Ейтрі.

— «Стікаючий»? Дивна назва для браслета, — зауважив Брокк.