TextBook — Ну, годі вже, годі.
— Кажу вам, це правда.
Марсіанин враз став серйозний.
— Ану, повторіть усе з початку. Ви не бачите міста таким, як я його змальовую? Дуже білі колони, дуже стрункі човни, святкові вогні… О, я бачу їх так виразної Прислухайтесь-но! Я чую співи. Це не дуже далеко!
Томас прислухався й похитав головою.
— Ні, не чую.
— А я в свою чергу, — вів марсіанин, — не можу побачити того, що ви змальовуєте. Ну от!
Знову їм стало холодно. Наче їхні тіла стали крижаними.
— Невже це…
— Що саме?
— Кажете, ви з неба?
— З Землі.
— Земля — це назва. Вона нічого не означає, — сказав марсіанин. — Але… коли я піднімався на перевал годину тому… — він торкнувся потилиці… — я відчув…
— Холод?
— Так.
— А зараз?
— Знову холод. Дивно. Щось сталося зі світлом, з горами, з дорогою, — розповідав марсіанин. — Я тоді відчув щось чуже в усьому цьому, і на хвилину мені здалося, що я остання жива людина в цьому світі…
— Те саме було й зі мною! — відгукнувся Томас, і йому раптом здалося, наче він розмовляє з давнім близьким другом, звіряючи йому свої думки.
Марсіанин на мить заплющив очі.
— Це може означати лише одне. Тут щось зв’язане і часом. Так. Ви фікція минулого! — заявив він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марсіанська хроніка » автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЕРПЕНЬ 2002. НІЧНА ЗУСТРІЧ“ на сторінці 6. Приємного читання.