TextBook — А я був у ньому тиждень тому й ще за тиждень до того, я щойно проїхав через нього — це купа руїн. Бачите розбиті колони?
— Розбиті? Я чудово їх бачу. Їх добре видно в місячному світлі. Колони стоять цілісінькі.
— Вулиці вкриті пилом, — сказав Томас.
— Вулиці чисті!
— А канали порожні.
— В каналах повно лілового вина!
— Все мертве.
— Все живе! — заперечив марсіанин, сміючись іще голосніше. — О, ви дуже помиляєтесь. Бачите ці карнавальні вогні? А прекрасні човни, стрункі, мов жінки, і прекрасні жінки, стрункі, мов човни, жінки кольору піску, жінки з вогняними квітами в руках! Я бачу, як наші маленькі жінки біжать вулицями міста. Саме туди я йду оце на свято. Ми всю ніч будемо плавати по каналах, співати, пити вино, кохатися. Невже ви нічого не бачите?
— Містере, оце місто мертве, як суха ящірка. Спитайте будь-кого з наших. Та візьміть мене. Я їду зараз у Грін-Сіті — це нова колонія, яку ми щойно збудували біля Іллінойського шосе. Ви щось плутаєте. Ми перевезли мільйон кубічних футів орегонського лісу, зо два десятки тонн стальних гвіздків та й спорудили двоє гарненьких містечок, яких вам зроду ще не доводилось бачити. Цієї ночі ми святкуємо входини в одному з них. Із Землі прибули ракети з нашими дружинами та дівчатами. Будуть танці й віскі…
Марсіанин враз занепокоївся.
— Ви кажете, що все де он там?
— Звідси видно ракети. — Томас підвів його до схилу і показав униз. — Бачите?
— Ні.
— Отуди к бісу! Вони ж там стоять. Оті довгі сріблясті штуки.
— Ні, не бачу.
— Та ви сліпий! — засміявся в свою чергу Томас.
— Я чудово все бачу. Це ви нічого не бачите.
— Але ж ви бачите нове містечко, правда?
— Я нічого не бачу, крім океану, де саме почався відплив.
— Містере марсіанине, той океан висох сорок століть тому.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Марсіанська хроніка » автора Рей Дуґлас Бредбері на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЕРПЕНЬ 2002. НІЧНА ЗУСТРІЧ“ на сторінці 5. Приємного читання.