Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Дезі. Можливо. Але як ми зійдемо?

Пан Папільйон (жартома залицяючись до друкарки й пестливо беручи її за щічку). Я візьму вас на руки, і ми вдвох стрибнемо.

Дезі (відводячи руку начальника відділу). Ви, товстошкурий, заберіть свої шкарубкі руки від мого обличчя!

Пан Папільйон. Я пожартував!

Тим часом, — а носоріг і далі невпинно реве, — пані Беф підвелась і приєдналася до гурту.

Якийсь час пильно дивиться, як крутиться внизу носоріг, і зненацька моторошно зойкає.

Пані Беф. Господи! Невже це правда?

Беранже (до пані Беф). Що з вами?

Пані Беф. Це мій чоловік! Бефе, бідний мій Бефе, що сталося з тобою?

Дезі (до пані Беф). Ви впевнені?

Пані Беф. Я впізнала його, я впізнала його!

Носоріг відповідає потужним, проте лагідним ревінням.

Пан Папільйон. Отакої! Цього разу я таки вже виставлю його за двері!

Дудар. Він застрахований?

Ботар (убік). Я все збагнув…

Дезі. А як у такому разі виплачувати страхівку?

Пані Беф (падаючи непритомною на руки Беранже). О Господи!

Беранже. Ох!

Дезі. Відведімо сюди.

Беранже, якому допомагають Дудар та Дезі, тягне пані Беф до свого стільця й садовить.