Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Пан Папільйон. Він поламав нам сходи, тим краще, таке й мало статися, бо я вже просив у генеральної дирекції, щоб зробили бетонові сходи замість наших поточених шашелем.

Дудар. Пане начальнику, я відіслав заявку ще тиждень тому.

Пан Папільйон. Мало статися, таке мало статися. Це можна було передбачити. Я мав рацію.

Дезі (до пана Папільйона, іронічно). Як завжди.

Беранже (до Дудара й пана Папільйона). Постривайте, дворогість характерна для азіатських носорогів чи африканських? Однорогість характерна для африканських чи азіатських?..

Дезі. Бідолашна тварина, все реве й крутиться. Чого він хоче? Ох! Він дивиться на нас. (Звертаючись до носорога). Котику, котику, котику…

Дудар. Дивіться не погладьте, він же безперечно дикий…

Пан Папільйон. Хай там що, але до нього не доступитись.

Носоріг жахливо реве.

Дезі. Бідолашна тварина!

Беранже (ведучи далі, до Ботара). Ви ж стільки знаєте, вам не здається, що, навпаки, дворогість?

Пан Папільйон. Любий мій Беранже, ви щось усе не до ладу, досі плутаєтесь. Пан Ботар мав рацію.

Ботар. Хіба таке можливе в цивілізованій країні?..

Дезі (до Ботара). Погоджуюсь. Проте існує він чи ні?

Ботар. Це безсоромне шахрайство! (Жестом оратора з трибуни, показуючи пальцем на Дудара, спалюючи його поглядом). Це ваша провина.

Дудар. Чому моя, а не ваша?

Ботар (люто). Моя провина? Таке завжди окошується на дрібноті. Якби це тільки мене обходило…

Пан Папільйон. Добре ж нам буде отут без сходів.

Дезі (до Ботара й Дудара). Заспокойтеся, панове, тільки не зараз.

Пан Папільйон. Це провина генеральної дирекції.