Гаррi Поттер i фiлософський камiнь

квафелом, перед нею вільний простір, вона розганяється… летить… ухиляється від бладжера,

попереду вже стовпи з кільцями! Давай, Анжеліно! Воротар Блечлі кидається на м'яч, пропускає

його! ГОЛ!.. ҐРИФІНДОР ВІДКРИВАЄ РАХУНОК!!!

У холодному повітрі пролунав переможний крик ґрифіндорців, тоді як з боку слизеринців

чулися стогони й нарікання.

— Ану посуньтеся!

— Геґріде!

Рон з Герміоною притислися одне до одного, щоб вивільнити місце для Геґріда.

— Я дивився зі своєї халупи, — сказав Геґрід. поплескуючи по величезному біноклю, що

висів у нього на шиї, — але серед людей троха цікавіше. Снича ще не видно, нє?

— Та ні, — відповів Рон. — Гаррі поки що без роботи.

— Але й без жодних проблем, це вже непогано, — мовив Геґрід, направляючи бінокль

угору, де видніла в небі цяточка, якою й був Гаррі.

Гаррі кружляв високо над полем, стежачи за грою і намагаючись не проґавити мить, коли

з'явиться снич. Це було частиною плану гри, який вони виробили з Вудом.

— Не втручайся в гру, поки не помітиш снича, — сказав Вуд. — Ми не хочемо, щоб на

тебе хтось напав передчасно.

Коли Анжеліна забила гол, Гаррі кілька разів перекрутився в повітрі, щоб розрядити свої

емоції. Тепер він знову пильно дивився, де снич. Одного разу помітив золотий відблиск, але

виявилося, що то відсвічував годинник на руці котрогось із братів Візлі. Іншого разу на нього