— А тут, — почав Культмайстер (і щось у його голосі привернуло увагу Гаруна), — ми монтуємо Затичку.
— Яку Затичку? — вигукнув Якщоб. До нього прийшов страшний здогад. — Але це не…
— Ви не могли не помітити величезного крана на палубі, — промовив своїм монотонним голосом Хаттам-Шуд. — Ви не могли не помітити ланцюгів, що спускаються у воду. На другому кінці кожного ланцюга наші водолази швидкими темпами монтують найбільшу і найпотужнішу Затичку, яка коли-небудь існувала. Доводжу до вашого відома, мої шпигуни, що вона вже майже готова. За кілька днів ми її використаємо за призначенням. Ми закоркуємо Затичкою — так, так! — Джерело, себто Джерело Джерел, яке розташоване саме під кораблем на дні океану. Допоки Джерело б’є, чисті, неотруєні, оновлені Оповідні Води підніматимуться вгору в Океан, тому ми можемо виконувати нашу роботу лишень наполовину! А з нашою Затичкою Океан утратить усю свою силу й не зможе протистояти моїм антиоповідкам, тому все закінчиться вже дуже-дуже скоро. Тоді, Джине Води, твоїм ґупізирянам нічого іншого не залишиться, як змиритися з перемогою Безабана.
— І не подумаємо, — відповів Якщоб, але його слова прозвучали непереконливо.
— А як водолазам удається перебувати в отруйній воді й лишатися неушкодженими? — запитав Гарун.
Хаттам-Шуд усміхнувся сухою посмішкою.
— Бачу, ти знову слухаєш, — сказав він. — Вони одягнені у захисний одяг. Ось у цій шафі я тримаю безліч таких костюмів.
Він повів їх далі попри зону монтажу Затички до майданчика, на якому стояла найбільша на всьому кораблі машина.
— А це, — промовив Хаттам-Шуд своїм гундосим монотонним голосом, але з якоюсь ноткою гордости, — наш Генератор.
— І що він робить? — поцікавився Гарун, який не відзначався технічним складом розуму.
— Перетворює механічну енергію в електричну за допомогою електромагнітної індукції, — відповів Хаттам-Шуд. — А хіба ти не знаєш такого?
Однак Гарун не втратив самовладання:
— Себто він живить енергією все ваше виробництво?
— Саме так, — відповів Культмайстер. — Бачу, освіта не пасе задніх на Землі.
У цю мить сталося щось цілком несподіване.
Крізь відчинений ілюмінатор за кілька кроків від Культмайстра в Корабель Пітьми почали заповзати якісь химерні вусики. Величезна безформна маса рослинности, серед якої була єдина квітка бузкового кольору, рухалась напрочуд швидко. Гарунове серце від радости мало не вистрибнуло з грудей.
— М… — почав було він, але потім припнув язика. Так, Малі вдалося уникнути полону (як потім довідався Гарун) тільки тому, що він прикинувся мертвим корінням. Він обережно підплив до Корабля Пітьми, а тоді за допомогою присосків на кількох вусиках піднявся на корабель, як повзуча рослина. Коли ж йому вдалося залізти всередину й набрати Малі-подібної форми, на судні завила сирена тривоги:
— Тривога! На борту сторонній!
— Увімкнути пітьму! — заверещав Хаттам-Шуд, а награна млявість спала, як маска. Малі на великій швидкості рухався в напрямку Генератора. Дістався він гігантської машини ще до того, як були ввімкнені пітьмильники, при цьому уникнувши рук багатьох чупвальських вартових, зір яких не дозволяв як слід бачити у напівтемряві (незважаючи на їхні досить модні темні окуляри). Не гаючи часу, Плавучий Городник підстрибнув у повітря, розчепірився в усі боки й упав корінням і щупальцями на Генератор, залазячи ними в усі його куточки й щілини.
Одразу почулися якісь грюки і стуки, порвалися ланцюги, забуксували шестерні — і потужний Генератор, гучно вібруючи, затих. Припинилося постачання енергії по всьому Кораблі: не шуміли шестерні, не вищали коліщата, не стугоніли підйомники, не шипіли фільтри, не скреготіли преси, не гуділи холодильні установки, не накопичували отруту отрутонакопичувачі, не впорскували трутизну в океан отрутовпорскувачі. Геть усе виробництво зупинилося!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гарун і море оповідок» автора Салман Рушді на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ X Гарунове бажання“ на сторінці 2. Приємного читання.