Розділ «Груповий портрет з дамою Переклали Євген Попович (розділ I-III, IX-XIV) та Юрій Лісняк (розділи IV-VIII)»

Так легше цнотливою бути мені

За все що хто в світі спізнав або вдіяв

Його жде покута у темній труні...

То голос найшляхетнішої річки, народженого вільним Рейну,— та хто ж іще залишиться довіку вільним і сповнить всі бажання свого серця отак, як Рейн,— народжений священним лоном у щедрому, веселому верхів'ї?

Коли ж війна, йому на біду, на другий ступила поріг, побачив солдат: не буде ладу, і смертю героя поліг.

А все ж тебе знав

Я так як нікого не знав

Я тишу ефіру сприймав

А слів людських не сприймав...

Кохати я вчився посеред квіток...

Цей останній вірш Лені співає часто, він записаний на стрічці в чотирьох варіантах, раз навіть у ритмі бітлзів.

Як бачимо, Лені досить вільно поводиться з текстами, які вважають канонічними, вона комбінує собі до вподоби не тільки музику, а й слова:

То голос шляхетного Рейну... Господи, помилуй.

Кохати я вчилась між квіток... Господи, помилуй.

Силу гартуймо в борні... Господи, помилуй.

Злидні й розпусту обрала в житті я... Господи, помилуй.

Коли я дівчам кохалася з небом... Господи, помилуй.

Багряно кохало воно, чоловічим коханням... Господи, помилуй.

І мармур предків час здолав... Господи, помилуй.

Поки не сказане буде, в душі я його берегтиму... Господи, помилуй...