Еволюція індустрії гостинності

Основи готельної справи

Історія розвитку готельної справи нерозривно пов'язана з подорожами. Історія ж подорожування сягає своїм корінням ще часів античності - мандрівки здійснювалися з різною метою та намірами (торгівлі, завоювань, відвідування святих місць і храмів, олімпійських ігор тощо). Найдавніші згадки про місця для розміщення подорожніх можна знайти в писемних джерелах Стародавнього Єгипту. За три тисячі років до нашої ери стародавні єгиптяни вже плавали Нілом, перевозячи величезні брили, з яких буду -вали піраміди. В часи Римської імперії, за 200 років до н.е., римляни активно подорожували кораблями, кіньми, завойовуючи чужі землі. Багаті римляни любили подорожувати, особливо до Єгипту та Греції, де їх приваблювали морські курорти і місця поклоніння. Римських туристів цікавили історія та релігія, вони відвідували грецькі храми, їздили у фургонах, запряжених мулами, до місць, де жив великий Сократ. Відомо, що вони вирушали до Єгипту, як і сучасні туристи, щоб побачити піраміди.

У середні віки мільйони людей також подорожували. Релігійні переконання спонукали їх (як і сьогодні) долати довгий шлях до святинь: мусульман - до Мекки, християн - до Єрусалима. Тому можна стверджувати, що саме церкві належить ідея створення перших готельних ланцюгів. Монастирі приймали і розміщували в себе мандрівників-прочан.

Своєрідним туризмом можна вважати і хрестові походи, під час яких десятки тисяч європейців відвідали Середній Схід. Ці події, попри негативні моменти (руйнування святинь, численні людські жертви), все ж сприяли як відродженню торгівлі, так і готельній справі та подорожам.

Отже, ретроспективний аналіз розвитку готельного господарства дозволяє виділити кілька періодів цього процесу:

• o Стародавній (ІУ тис. до н.е. - середина V ст. н.е);

• o Середньовіччя (У-ХУ ст. н.е.);

• o Новий час (ХУІ ст. - початок ХХ ст.);

• o Сучасний.

До І періоду суспільного розвитку відносять згадки про перші підприємства індустрії гостинності - таверни. їх можна знайти в манускриптах епохи античності. В ті далекі часи Єгипет вважався не тільки місцем зосередження пам'яток культури (про що свідчать написи на пірамідах, залишені екскурсантами і туристами античності), але й лікувальним курортом. Це призводило до спорудження наметових містечок, павільйонів, різноманітних будівель і споруд для мандрівників, а також організації їхнього харчування та побутового обслуговування.

В сучасному значенні слова готелі стали відомими ще за гомерівських часів. Розміщувалися вони поблизу місць, де відбувалися громадські святкування, численних храмів та інших культових і курортних споруд.

Такі події, як Олімпійські ігри, збирали атлетів, глядачів, а також торговців та ремісників (тобто як споживачів, так і постачальників товарів і послуг) з усієї Стародавньої Греції. В околицях Олімпу будувалися споруди для проживання в них атлетів, а також для організації найрізноманітніших побутових послуг. Притулок у готелі надавався всім - і бідному, й багатому, і простолюдину, і знатному.

Результати розкопок на півдні Іраку підтверджують, що вже тоді, в V тисячолітті до н.е., існували ханни - місця для тимчасового притулку людей. У законодавчих актах Кодексу вавилонського царя Хаммурапі (приблизно 1700 р. до н.е.) зустрічаються правові норми, які свідчать про достатньо високий розвиток готельної справи того часу. Із цих згадок зрозуміло, що таверни були важливим елементом соціального та релігійного життя. Хоча в них і були кімнати для розміщення мандрівників, здебільшого основне призначення таверн полягало в наданні послуг харчування, і вони мали сумнівну репутацію будинків розпусти.

Розвиток торгівлі та пов' язані з нею тривалі подорожі потребували організації не тільки харчування, а й ночівлі. Ця обставина зумовила появу підприємств іншого типу - заїжджих дворів. Найдавніший заїжджий двір, що згадується в писемних джерелах, знаходився на острові Крит (датується "1500 р. до н.е.). Готелі, як місця відпочинку посланців уряду, з' явилися значно пізніше. Так, у давньогрецькому місті Епідаврі (культурному центрі Бога зцілення) був готель на 160 кімнат із прилеглими галереями зі скульптурами, стадіоном і театром на 17 тис. місць.

У Римській імперії з розвитком транспортних шляхів повсюдно виникали приватні постоялі двори та заїзди. Ці дороги призначалися насамперед для військових загонів, а також для збирачів податків, купців, окремих верств інтелігенції. Невід' ємною складовою цих доріг була мережа "поштових станцій", де мандрівники могли змінювати коней або мулів, одержувати їжу та нічліг. Через низький рівень обслуговування і комфорту в притулках для подорожуючих зупинялися тільки тоді, коли не було можливості зупинитися в родичів чи знайомих. У тогочасних закладах розміщення протікали дахи, та й проживання було небезпечним.

Деякі багаті землевласники також будували власні заїжджі двори - на межах своїх володінь. Римляни споруджували готелі, щоб відшкодувати витрати на будівництво доріг. Про те, наскільки серйозно розглядали в давнину надійність закладу, що надавав мандрівникам притулок, харчування й ночівлю, свідчить той факт, що серед римських законів була передбачена відповідальність такого підприємства за речі гостя. Навіть сьогодні законодавство деяких держав регулює це питання, ґрунтуючись на наведених положеннях Римського громадянського права. Проте власники давньоримських постоялих дворів (на відміну від подальших часів) були обмежені в таких громадянських правах, як право служити в армії, порушувати справу в суді, складати присягу і виступати опікунами чужих дітей. Моральні засади будь-якої особи, що займалась цим бізнесом, автоматично піддавались сумніву.

З появою регулярного державного поштового сполучення (у часи імператора Октавіана Августа - початок нашої ери) з'явилися і державні постоялі двори. Держава створювала їх у містах і на головних дорогах, якими проїжджали кур' єри і державні службовці від Риму до Малої Азії або до Галлії, розташовані один від одного на відстані одного дня їзди конем. Із завоюванням нових територій і розширенням меж Римської імперії її звичаї, господарська та організаційна структури поширювалися на нові провінції і підкорені країни.

Сувора класова структура, що лежала в основі Римської держави, вплинула на діяльність підприємств гостинності того часу. Вже тоді мала місце певна класифікація готелів. Існувало два типи "пристановищ" у провінціях і в самому Римі: одні з них призначались тільки для патриціїв (мансіонес), інші - для плебеїв (стабулярії). Римський готель мав вигляд комплексу, що складався з приміщень різного функціонального призначення: не тільки кімнати для розміщення мандрівників, але й складські приміщення, конюшні, майстерні тощо. Будувалися вони здебільшого з каменю і надавали необхідний перелік послуг. Узимку навіть обігрівалися. Деякі готелі обслуговували лише офіційних осіб за спеціальними документами, що видавалися державою. Ця традиція збереглася й дотепер у формі спеціальних приміщень для особливо важливих персон.

Проте ніколи купці, торговці та інші мандрівники з простого народу не могли бути поселені поруч із державними службовцями та урядовими гінцями. Таверни і заїжджі двори, призначені для обслуговування людей нижчих класів, пропонували мінімальні умови для ночівлі та відпочинку: їм доводилося спати просто на соломі, а в холодну пору року - грітися до теплої спини свого коня. Про якийсь додатковий комфорт навіть не йшлося.

Із розвитком господарських відносин у Римській імперії зростали й вимоги мандрівників до умов проживання та рівня обслуговування. Як результат, виникли добре впорядковані й багаті постоялі двори, де були лазні, масажні, пральні, послуги чищення взуття. Стежили за порядком, чистотою і дотриманням законності при наданні послуг гостинності державні чиновники - еділи. Постоялі двори були зобов' язані вести список гостей і бухгалтерію.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи готельної справи» автора Руденко В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Еволюція індустрії гостинності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Зміст основних понять готельного господарства

  • Еволюція індустрії гостинності
  • Особливості розвитку міжнародних готельних мереж

  • Проблеми і перспективи розвитку готельної індустрії

  • РОЗВИТОК ГОТЕЛЬНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

  • Розвиток матеріально-технічної бази туризму в радянські часи

  • Сучасний стан розвитку готельного бізнесу в Україні

  • ВИДИ СУЧАСНИХ ЗАСОБІВ РОЗМІЩЕННЯ

  • Класифікація засобів розміщення туристів за ВТО

  • Типи готельних підприємств за призначенням

  • Спеціалізовані готелі

  • СИСТЕМИ КЛАСИФІКАЦІЇ ГОТЕЛІВ У СВІТІ

  • Особливості американської системи класифікації готелів і мотелів

  • Класифікація готелів в Україні і країнах СНД

  • ОСНОВНІ ФОНДИ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Особливості вибору майданчиків для будівництва готельних комплексів

  • ОСНОВНІ ФОНДИ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Показники оцінки руху і стану основних фондів готельного підприємства

  • ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ НАДАННЯ ГОТЕЛЬНИХ ПОСЛУГ

  • Функціональна організація приміщень готельних комплексів

  • Особливості організації житлових приміщень

  • Блок приміщень харчування

  • Організація адміністративних приміщень

  • Функціональна організація приміщень ділового і рекреаційного призначення

  • Роль інтер'єру та озеленення у формуванні іміджу готелю

  • Естетична організація середовища готелю

  • ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНЕ УСТАТКУВАННЯ ГОТЕЛЬНИХ КОМПЛЕКСІВ

  • Протипожежний водогін та системи пожежогасіння

  • Системи опалення в готелях

  • Ліфтове устаткування

  • Електроустаткування

  • Торгово-технологічне устаткування ресторанів, кафе, барів

  • ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ГОТЕЛЬНИХ СЛУЖБ

  • Організація адміністративно-управлінської служби готельного комплексу

  • Служба управління номерним фондом (служба обслуговування)

  • Служба організації харчування

  • ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ОСНОВНИХ І ДОДАТКОВИХ ПОСЛУГ

  • Додаткові готельні послуги як показник якості, конкурентоспроможності та культури обслуговування

  • Якість обслуговування туристів у готелях - важливий чинник розвитку туризму

  • Чинники формування якості обслуговування

  • Фактори впливу на якість обслуговування у готельних комплексах

  • Список використаної та рекомендованої літератури

  • Додаток Б

  • Додаток В

  • Додаток Д

  • Додаток Е. Професійні обов'язки працівників готелів

  • Адміністратор готелю

  • Швейцар

  • Покоївка

  • Прибиральник виробничих приміщень