Таблиця 3.6. Переваги та недоліки управління за контрактом для власника готелю
| Переваги | Недоліки |
| Управляюча компанія головно не володіє часткою майна готельного підприємства · Свобода вибору управляючої компанії або менеджера · Інвестування в підприємство незалежно від позиції управляючої компанії Максимальний прибуток із відрахуванням управлінської винагороди | Відсутність оперативного контролю Значний ризик і необхідність виплати управлінської винагороди Відсутність права втручання у процес управління · Труднощі з достроковим розірванням договору |
Таблиця 3.7. Переваги та недоліки управління за контрактом для управлінської компанії
| Переваги | Недоліки |
| Розширення сфери впливу Збільшення доходів із мінімальними затратами · Відсутність необхідності виплат власнику | Обмеження доходів розмірами управлінської винагороди Залежність від фінансового стану власника · Припинення діяльності, втрата роботи у випадку закінчення терміну контракту та його невідновлення |
Управління згідно з договором франчайзингу. Франчайзинг (франц. franchise — пільга, привілегія) — контрактне партнерство між власниками готельних компаній і незалежними готельними підприємствами, які купують право на виробництво та реалізацію від його імені й під торговою маркою компанії власника певного виду товарів і послуг. У сучасній юридичній та економічній літературі поряд з терміном "франчайзинг" використовують терміни "франшиза", "франчайзере", "угода франшизи".
Найповніше визначення поняття "франчайзинг" дає Міжнародна асоціація франчайзингових організацій, формулюючи його як тривалі в часі взаємовідносини. Згідно з ними франчайзер (франшизо-давець) надає захищене в законному порядку право займатись певною підприємницькою діяльністю, а також допомогу в організації навчання, управління за винагороду від франчайзі (франшизоотримувача) [41].
Ця форма управління запроваджена в готельній сфері 1907 р. унаслідок купівлі компанією "Ritz Development Company" в нью-йоркської фірми торгової марки — права називатись "Ritz-Carlton", а перший значний договір франчайзингу уклав 1927 р. Хоурд Джонсон. Він зумів розширити власний бізнес на Східному узбережжі, відтак — на Середньому Заході й Каліфорнії. Його мережа закладів гостинності охоплює сьогодні понад 900 підприємств ресторанного та готельного бізнесу.
У 50—80 роках XX ст. франчайзинг стає системою підприємництва, що широко використовують у ресторанному й готельному бізнесі. В еволюції такої форми управління виникають нові концепції готельного бізнесу: на першому етапі розвитку в боротьбі за ринок орієнтується на сегмент із цінами не вище середніх зі забезпеченням відповідного комфорту. Саме в цей спосіб виникають бюджетні (найдешевші) готелі й мотелі у вузлових пунктах дешевих кварталів міст та в передмісті. Відтак, зі зростанням популярності й доходів, компанії диверсифікували виробництво, модернізували готелі на дорогі фешенебельні заклади. Франчайзинг почали розглядати як основну стратегію розвитку та зростання готелів і мотелів. Ці тенденції зберігаються дотепер.
Чинник укладання угод франчайзингу стає визначальним у становленні відомих компаній "Holiday Corporation", "Scheraton", "Hilton". Найбільшими компаніями, які працюють згідно з договором франчайзингу в готельній сфері, сьогодні вважаються "Hospi-taliti Franchise System" (3413 готелів, штат Нью-Джерсі), "Choice Hotels International" (2487 готелів, Нью-Йорк), MHoliday Inn Worldwide" тощо. У сфері ресторанного бізнесу — "McDonald's", "Burger King"у "Kentucky Fried Chicken", "Pizza Hut" та ін.
Управління, відповідно до договору франчайзингу, здійснюють за такою схемою: франчайзер надає право франчайзі (франшизоотримувачу) застосовувати власну торгову марку, технологію і методи роботи, систему резервування, напрацьовані маркетингові методи, систему знижок і под. Фірма-франчайза, поряд з іншими пільгами, бере участь у ринковій стратегії франчайзера.
Надання права займатись підприємницькою діяльністю є для франчайзера своєрідною формою розвитку бізнесу, що зумовлює отримання додаткового джерела доходів, тому він зацікавлений у розширенні своєї ринкової мережі за рахунок нових членів. Унаслідок збільшення загального капіталу та спільного розв'язання актуальних і стратегічних завдань знижується частка витрат на маркетингові дослідження ринку гостинності, просування готельного продукту на ринок, навчання персоналу, виникають переваги в зв'язку з розширенням сфери впливу на зовнішнє середовище сфери гостинності.
Щоби розширити мережу за рахунок нових членів, готельні компанії розробляють для зацікавлених осіб пакет інформаційних документів стосовно вступу та співпраці, інформацію про компанію, сферу діяльності. Основний документ — "Заявка про умови". У ньому, окрім усього іншого, подана характеристика кваліфікації керівників франчайзера, аналіз його фінансової стабільності, умови франчайзингу — суть відносин під час укладання контракту, конкретні проекти, в яких франчайзер буде допомагати франчайзі, напрями матеріально-технічної модернізації, котрі необхідно реалізувати франчайзі, та ін. Перед прийняттям остаточного рішення укладання договору франчайзингу франчайзі бажано зустрітися з членами або потенційними підприємствами для узгодження проблем перспективних взаємовідносин. Після цього укладають договір, що може регламентувати особливості роботи підприємства в конкретних географічних або ринкових умовах, кількість підприємств, охоплених франчайзингом, термін дії договору та ін. У готельній сфері договір франчайзингу часто регламентує вимоги до зовнішнього вигляду будівлі, інтер'єр номерів і приміщень загального користування, кількість номерів, пропоновані послуги, рівень обслуговування, технічне забезпечення і под. Важливо, щоби в договорі узгоджувались різні аспекти з гарантування встановлення стандартів якості.
Вагомий елемент договору франчайзингу стосується узгодження форм оплати, яку вносить підприємство-франчайза. У світовому досвіді використовують форми оплати: вступний внесок; відрахування або різні фіксовані виплати (роялті); плата за маркетингові послуги; плата за використання централізованої системи бронювання номерів.
Вступний внесок — це одноразова фіксована виплата за надання прав франчайзі та здійснення послуг. У внесок входить вартість комплекту проектних документів, повний набір інструкцій з управління підприємством, підвищення кваліфікації вищої та середньої ланки управління, навчання обслуговуючого персоналу до відкриття готелю, а також вартість періодичної підготовки обслуговуючого персоналу впродовж терміну дії договору. Вступний внесок виплачують одразу після підписання договору франчайзингу або поділяють на дві частини: половина — до навчання, половина — в процесі навчання.
Окрім вступного внеску, франчайза зобов'язана забезпечувати роялті (відрахування), визначені обсягами операцій. У готельній сфері вони становлять в середньому 3—4 % доходу з кожного зданого номера.
Обсяг вступного внеску та роялті залежить від позицій певної торгової марки на ринку; зі зміцненням позицій і широкої географічної популярності компанії-франчайзера ціна фірмової марки зростає.
Франчайзер повинен здійснювати, з метою контролю та збільшення роялті, періодичний моніторинг підприємств, перевірку виробництва і надавати рекомендації для підвищення його продуктивності. Вони можуть стосуватись упровадження нових видів обслуговування, використання модернізованого обладнання, сучасних інформаційних технологій, зміни інтер'єру й інших елементів диверсифікації, щоби створити новий імідж підприємства. Окремі компанії-франчайзери можуть надавати рекомендації про місце будівництва готелю, укладають угоди стосовно поставок будівельних матеріалів та ін. У тому випадку, коли ці питання вирішує франчайза, франчайзер контролює дотримання стандартів і норм, узгоджених в угоді.
Згідно з договором між франчайзером і франчайзою в окремих випадках здійснюють додатковий рекламний збір, розмір якого не перевищує 1—5 % валового доходу. На ці засоби працюють рекламні компанії, відбувається стимулювання продажу і забезпечується реалізація спеціальних програм. Франчайза під час проведення рекламних кампаній найчастіше не вказує ступінь його зв'язку з підприємством франчайзером — вона постає як підприємство — власність мережі франчайзера або є лише договірним членом. Такі заходи здійснюють з метою уникнення зловживань франчайзою засобами, виділеними на рекламу, в інтересах підприємств франчайзера.
Для управління франчайзингом, коригування взаємовідносин у його системі при франчайзері створюють наглядову раду, яку очолює президент готельної компанії та група провідних менеджерів. Наглядова рада виконує функції контролю та коригування. Відповідно до висновків її моніторингу приймаються рішення про прийом у мережу франчайзера нових членів і розірвання договору франчайзингу.
Причинами розірвання такого договору можуть бути:
• неможливість досягнення рівня стандартів, установлених франчайзером;
• значні відхилення від установленої технології обслуговування, обсягу послуг;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організація готельного обслуговування» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Форми управління в готельній сфері“ на сторінці 2. Приємного читання.
