У 1965 р. в СРСР було прийнято постанову уряду про Державну атестацію продукції. У 1967 р. затверджений ГОСТ 1.9-67 "Государственный знак качества. Формы, размеры и порядок применения". Цей знак застосовували для позначення важливої серійної і масової вітчизняної атестованої продукції високої якості.
Історія розвитку вітчизняних систем якості свідчить про наявність системного підходу.
Принципи, що лежать в основі системного підходу до процесу управління якістю:
• 1) використання прямого зв'язку між технологією забезпечення якості і вимогами, що висуваються до якості;
• 2) чітке регулювання процедур, за допомогою яких встановлюється зв'язок між технологією забезпечення якості і вимогами, що висуваються до якості;
• 3) урахування і взаємозв'язок впливу на якість різних факторів: людських, матеріальних, виробничих, економічних, технологічних та інших;
• 4) можливість встановлення "зворотного зв'язку", що дозволяє оцінювати ефективність функціонування систем якості;
• 5) здійснення постійного контролю за функціонуванням системи якості;
• 6) визначення оптимальної структури використовуваної системи якості.
Комплексний системний підхід до керування якістю в СРСР був широко впроваджений у галузях, які забезпечують науково-технічний прогрес – авіації, радіотехніці, ракетній техніці, машинобудуванні.
БВП – система бездефектного виготовлення продукції. Для створення системи управління якістю в СРСР була створена і застосована система "Бездефектного виготовлення продукції" БВП. Така система вперше була використана на Саратовському авіаційному заводі в 1955 р. До цього існувала система контролю, за якої працівники заводу не несли відповідальності за якість продукції, така відповідальність за якість покладалася на ВТК.
Система БВП являла собою комплексну систему, яка включала організаційні, економічні, виховні заходи, що сприяють створенню якісної продукції. В її основу були закладені такі принципи:
• 1) 100 %-ний контроль якості виробів і їх відповідності діючій документації до пред'явлення службі ВТК;
• 2) повна персональна відповідальність виконавця за якість продукції, (самоконтроль);
• 3) зосередження уваги не тільки на факті виявлення і реєстрації браку, але й на заходах, що унеможливлюють його;
• 4) суворе дотримання технологічної дисципліни.
У цій системі документувався порядок пред'явлення продукції ВТК, який затверджувався директором підприємства. Відповідно до "Положення про систему БВП" працівникові за боронялося пред'являти ВТК вироби з відхиленнями від технічної документації. Система сприяла розвитку практики роботи з особистим клеймом. До неї допускалися робітники, які не менше півроку випускали тільки доброякісну продукцію і здавали її ВТК з першого пред'явлення. Був введений показник здачі продукції з першого пред'явлення, за яком оцінювали якість роботи виконавця:
де К – відсоток здачі продукції ВТК з першого пред'явлення;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління якістю» автора Сирохман І.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вітчизняний досвід управління якістю“ на сторінці 1. Приємного читання.
