– зміни в політиці та економіці держави;
– форс-мажорні обставини – природні катаклізми, стихійні лиха (пожежа, повінь тощо).
По-перше, всі рішення можна розділити на дві групи за метою їх вирішення: організаційні та персональні.
Організаційні рішення – це рішення, що приймаються менеджером у межах формальних меж його офіційної влади та авторитету. Ціль організаційного рішення – забезпечити досягнення поставлених перед підприємством завдань [102].
Рис. 1.1. Класифікація управлінських рішень [109, 111]
Персональні рішення – це рішення, що приймаються менеджером як приватною особою, у власних інтересах [89].
По-друге, всі організаційні рішення можна розділити за характером управлінської ситуації на запрограмовані та незапрограмовані.
Запрограмовані рішення – це рішення, що спрямовані на вирішення питань, викликаних часто повторюваними, так званими стандартними ситуаціями; ґрунтуються на встановленні політики, правил та порядку. Тобто є певна послідовність кроків або дій, подібних до тих, що приймаються при вирішенні математичних рівнянь [105].
Методи, що використовуються при прийнятті таких рішень заздалегідь є відомими. Запрограмовані рішення заощаджують час на розроблення нових процедур ліквідації негативної ситуації, знижують ймовірність помилки в прийнятті рішення та підвищують ефективність управління.
Незапрограмовані рішення – це рішення, що не обмежуються політикою, правилами та процедурами. Вони необхідні в ситуаціях, що є новими, внутрішньо неструктурованими або пов'язаними з невідомими факторами [329].
Для таких ситуацій існують методи вирішення задач з безліччю різних варіантів, кожен з яких, у свою чергу, залежить від мінливих чинників. Незапрограмовані рішення складно готувати, оскільки щоразу доводиться розробляти нові процедури або використовувати нестандартні методи. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від мистецтва управління, яким володіє менеджер.
По-третє, всі рішення можна розділити на декілька видів, за такими ознаками [93 ]:
а) залежно від діапазону процесу прийняття рішень: операційні – приймаються на середньому або нижньому рівні управління та є частиною короткотермінових планів; стратегічні – пов'язані з виникненням складних проблем та змін в оточуючому середовищі й приймаються на вищому рівні управління;
б) залежно від терміну в процесі прийняття рішень: дослідницькі – рішення, що приймаються в умовах достатньої кількості часу (вибір зумовлений знаннями та набутим досвідом, наприклад, маркетингові дослідження); інтуїтивні – спонтанні рішення, що приймаються як відповідь на конкретну загрозу (вибір робиться на основі відчуття, що він правильний);
в) залежно від терміну виконання рішення: довгострокові, середньострокові, короткострокові.
г) залежно від ступеню передбачуваності: рішення з вибору можливостей – приймаються менеджером, який шукає шляхи підвищення підприємством прибутку; проблемно-вирішуючі рішення – приймаються у відповідь на конкретні проблеми (наприклад, на аварію);
д) залежно від об'єкту, стосовно якого приймається рішення: кадрові, технологічні, технічні, економічні, господарські, соціальні [101, 102, 112].
Таким чином, автором систематизовано класифікацію управлінських рішень у табл. 1.3.
Таблиця 1.3
Види управлінських рішень
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ангстремменеджмент авіапідприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формування та прийняття управлінських рішень в системі ангстремменеджменту авіапідприємств“ на сторінці 5. Приємного читання.
