• датчики транспортного потоку на магістралях, що відображають оперативну інформацію та надають інформацію у реальному часі про окремі параметри транспортних потоків або про окремі транспортні засоби.
У міру розвитку автомобілебудування можливості подальшого механічного покращання параметрів автомобіля значно звузились і виросли за своєю вартістю. Разом із тим автомобільна електрика, а потім електроніка, стали набагато надійніші та дешевші. Колишнє керування багатьма пристроями автомобіля, що було виконане з використанням електромеханічних реле, перевели на мікропроцесорне керування, яке має пам'ять та можливість програмування, модульну структуру побудови. Електронні модулі керування (БМК, ECU – electronic controlled unit) стали основним напрямом подальшого вдосконалення автомобілів і їх показників. Практично на кожний автомобільний механічний вузол створені та впроваджуються їх електромеханічні аналоги з позитивними характеристиками – це стосується двигунів, приводів коліс, трансмісії, вузлів зчеплення, гальмування, керування тощо. У перспективі йдеться про перехід повністю на автоматично керований електромобіль, тому сучасний автомобіль отримав назву "комп'ютера на колесах".
У конструкціях сучасних вантажівок та автобусів усе більше встановлюються інтегровані системи електронно-механічного керування (ЕМК) автомобілем, які значно покращують експлуатаційні характеристики транспортних засобів, знижують поточні витрати на утримання автомобілів, підвищують комфортність роботи водія та ефективність технічного обслуговування. Інтеграція ЕМК охоплює всі три складові конструкції автомобіля:
• механіка – двигун, трансмісія, гальма та інші системи, які забезпечують рух транспортних засобів, їх керованість і безпеку.
• електрика – запалювання, фари, комп'ютеризовані системи керування.
• транспортна логістика – моніторинг транспортних засобів, системи обліку пасажирів, системи оплати тощо.
Тому транспортні засоби останніх поколінь мають внутрішню бортову мережу передачі даних, яка підтримує обмін повідомленнями за певними правилами – протоколами. Це дозволяє всім ЕМК вузлам автомобілів "розуміти" один одного. За необхідності відбувається конвертація даних з одного протоколу в інший за допомогою спеціальних шлюзів. Таким чином
ЕМК двигуна обмінюється даними з БМК трансмісії у момент перемикання передач, завдяки чому двигун миттєво зменшує крутний момент, щоб зміна передачі відбувалася плавно. Аналогічно ЕМК двигуна обмінюється даними із системою АБС для забезпечення стабільності гальмування, рушання або поворотів.
Моніторинг на автомобільному транспорті має певну історію розвитку. Спочатку це були діагностичні стенди і комплекси, що проводили опитування боргових датчиків для пошуку несправностей. Для стандартизації засобів діагностики ще 1980 року фірма General Motors реалізувала фірмовий інтерфейс ALDL (Assembly Line Diagnostic Link) і протокол для тестування модулів керування двигунами (ЕСМ) [11]. Протокол ALDL взаємодіяв при швидкості 160 біт/с і слідкував за станом систем автомобіля. Слідом за General Motors інші великі світові виробники автомобільної техніки почали активно впроваджувати комп'ютеризацію автомобілів. Основним завданням цього процесу було підвищення рівня безпеки водія і пасажирів, зниження кількості токсичних викидів у довкілля, підвищення рівня комфорту та кардинальна модернізація самого автомобіля в цілому.
Наступний протокол бортової діагностики OBD-II (On-Board Diagnostic) надає повний контроль за двигуном, дозволяє проводити моніторинг частин кузова та додаткових пристроїв, а також діагностує мережу керування автомобілем. Специфікація OBD-11 передбачає стандартизований апаратний інтерфейс і являє собою колодку діагностичного рознімання (DLC – Diagnostic Link Connector), що відповідає стандарту SAE J1962, з 16-ма контактами (2x8) для підключення діагностичного обладнання до автомобіля. У цьому стандарті виробники застосовують різні протоколи з'єднання з автомобілем. Є п'ять діагностичних протоколів, які регламентовані в OBD-II. Кожен з OBD-Π кодів несправностей складається з п'яти символів – букви та чотирьох цифр. У більшості транспортних засобів реалізований тільки один з протоколів на конкретну систему. Специфікація SAE J1962 визначає відповідність розташування виводів на рознімання з діагностичним протоколом. З 1996 року протокол бортової діагностики OBD–II прийнятий обов'язковим для всіх автомобілів, проданих у Сполучених Штатах.
З 2000 року Європа, а з 2003-го і Японія вводять версією OBD-II для автомобілів, що продаються у цих країнах. У рамках протоколу Сполучені Штати з 2008 року зобов'язують усіх виробників як бортову шину обміну даними використовувати стандарт Controller Area Network (CAN) bus) [3].
Сучасні реалізації OBD використовують стандартне цифрове рознімання, по якому можна отримувати дані з автомобіля у реальному часі, у тому числі стандартизовані коди несправностей (DTC – Diagnostic Trouble Codes), що дозволяють ідентифікувати несправність. Швидкість передачі даних у наступному бортовому протоколі UART (Universal Asynchronous Receiver – Transmitter) від 1,2 до 10,4 кбод і вміщує 8 біт даних, без перевірки парності, та стоп кадр. Повідомлення може містити до 255 байт у полі даних.
У більшості великих виробників вантажівок, таких як MAN, SCANIA, HINO та інших стали штатно монтуватись не тільки мікропроцесорні засоби автоматичного керування вузлами та приводами, але і засобами зовнішньої телекомунікації, які по безпровідних каналах GPS/GSM/W1-FI/RFID передають інформацію про роботу транспортних засобів на диспетчерські пункти перевізників. На автомобілях установлюється спеціалізований переносний комп'ютер (карп'ютер, онбордер, саг PC), який поєднує в собі функціональні можливості навігатора, автомагнітоли, персонального комп'ютера, DVD- плеєра, обладнаний пристроями радіозв'язку стандарту D і Е-мережі та мобільного зв'язку стандарту GSM. Убудована CMOS-камера дозволяє зчитувати у режимі on-line кодові позначки, графічні зображення і текстові написи, вести відеозапис дорожньої ситуації тощо [І].
У світовій практиці керування транспортом бортові технічні засоби у сукупності з інформаційними технологіями отримали назву засобів телематики, що відображає зв'язок телекомунікацій з інформатикою [33]. Системи для керування транспортними комплексами, створені на базі засобів телематики, отримали назву інтелектуальні транспортні системи (ІТС).
Як показав досвід практичної експлуатації, порівняно із системами керування попередніх поколінь, вони мають низку принципово нових можливостей, основними з яких є такі.
• глобальність і безперервність контролю у часі та просторі;
• висока універсальність і гнучкість при розвитку та формуванні маршрутної мережі;
• організація контролю маршрутного руху у будь-якій місцевості, доступній для засобів радіозв'язку;
• обмін оперативними повідомленнями між водієм контрольованого транспортного засобу і диспетчером системи у будь-який момент часу та у будь-якій точці простору, доступною для засобів радіозв'язку;
• визначення точного місцезнаходження контрольованого транспортного засобу та його відображення на електронній карті місцевості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні технології на автомобільному транспорті» автора Кір'янов О.Ф. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАСОБИ МОНІТОРИНГУ НА ТРАНСПОРТІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
