Приблизно 4% коштів НСОЗ формуються з додаткових платежів населення (головним чином за виписку і оплату частини вартості ліків у аптечній мережі). За рамками фінансових зобов'язань НСОЗ населення може придбати медичні послуги у державних й приватних установах охорони здоров'я, оплачуючи їх безпосередньо, або через систему приватного медичного страхування. Загальне співвідношення між суспільним та приватним фінансуванням медичної допомоги складає відповідно 85 та 15%.
Відносини між замовником і виконавцем можуть будуватися на будь-якій основі з таких трьох форм договорів:
Блок-контракт передбачає фіксовану величину фінансування стаціонару незалежно від об'єму медичної допомоги. У реальній практиці блок-контракт у чистому вигляді діяв тільки на першому етапі реформи, коли була відсутня економічна інформація, необхідна для більш складних договірних відносин. У подальшому він поступово перетворювався у договір під узгоджений об'єм допомоги.
Договір на фінансування узгодженого об'єму медичної допомоги передбачає планування об'єму допомоги, що замовляється і визначення умов її оплати. Договір встановлює також умови додаткового фінансування у разі перевищення узгоджених об'ємів та є домінуючим в НСОЗ.
Договір на оплату фактичного числа пролікованих випадків або фактичного об'єму послуг визначає ставки оплати та встановлює зобов'язання по оплаті. І Іри цьому, об'єм допомоги, що підлягає оплаті, не визначається. На практиці цей тип договору є додатковим до попередніх.
Кожному виду послуг відповідає певна схема розділення фінансової відповідальності сторін. Перший тип договору (блок-контракт) більш вигідний покупцям медичної допомоги, оскільки позбавляє їх від тягаря невизначеності, покладаючи його на медиків та примушуючи їх шукати резерви економії.
Договір на фінансування узгодженого об'єму медичної допомоги заснований на принципі розділення фінансових ризиків: кожна сторона бере на себе певну частку відповідальності за відхилення й фактичних об'ємів допомоги, що плануються. За третьою формою договору всі фінансові ризики покладаються на покупців медичної допомоги, встановлюється принцип: будь-яка послуга повинна бути оплачена.
На думку фахівців, одна з найефективніших у світі - система охорони здоров'я в Канаді. Канадську систему охорони здоров'я часто називають безкоштовною. На потреби охорони здоров'я в Канаді сьогодні витрачається 1/3 місцевих бюджетів провінцій. Пацієнти теж сплачують вартість окремих медичних послуг. Але у тих випадках, коли останні включені в плани охорони здоров'я на рівні провінцій, пацієнт не бере участі в їх оплаті - всю вартість застрахованих послуг відшкодовують уряди провінцій. Згідно з канадським Законом про охорону здоров'я (Canada Health Act) гарантії безкоштовного медичного обслуговування розповсюджуються тільки на застраховані види послуг.
У Канаді діє система ощадних рахунків медичного страхування MS As (Medical savings accounts), яка спрямована на економію витрат на медичне обслуговування. Система заснована на ощадних рахунках, які формуються з відрахувань роботодавців. Якщо кошти ощадного рахунку вичерпані, працівники сплачують медичні послуги з власної кишені. Всі кошти, що знаходяться на ощадних рахунках, належать працівнику, включаючи ті, що залишилися після завершення розрахункового періоду. Діяльність MSAs спрямована на те, що б роботодавці відраховували фіксований об'єм коштів з тієї суми, яку вже витрачають на медичне страхування працівників. Потім фірма використовує залишок цієї суми для страхування від нещасних випадків. MSAs може служити джерелом інформування споживачів і постачальників медичних послуг про витрати на їх придбання, дати обом сторонам стимули до раціонального використання фондів працівників, які самі відповідають за їх використання.
У Бельгії медичне страхування громадян здійснюється у рамках системи соціального забезпечення, одним з 5 розділів діяльності якої є страхування по хворобі та інвалідності (інші розділи - допомога по безробіттю, пенсійне забезпечення, допомога багатодітним сім'ям, допомога по травмах на роботі та при професійних захворюваннях), й що знаходиться у веденні Міністерства соціального забезпечення.
Управління та контроль за системою страхування по хворобі й інвалідності здійснюється централізовано Національним інститутом по хворобі й інвалідності (HIXI).
Очолює НІХІ Генеральна рада, члени якої - представники організацій роботодавців, робітників, страхових компаній, медичних установ, а також лікарі, фармацевти, середній медичний персонал. НІХІ складається з 4 спеціалізованих відділів, у т.ч. медичного страхування, до складу якого входить медико-технічна рада, що встановлює номенклатуру послуг, які підлягають страховому відшкодуванню, а також відносну вартість медичних послуг, допомоги, медичного контролю, послуг, що відшкодовуються страховими компаніями та адміністративними управліннями страхових організацій. У Бельгії 5 страхових компаній і одна громадська організація (допоміжна страхова каса) забезпечують згідно із законом всю роботу по обов'язковому страхуванню. Кожний громадянин має право вільного вибору страхової компанії. Хворий має право вільного вибору лікаря і лікарні. Християнська страхова компанія охоплює 45,3% населення, соціалістична - 27%, професійна - 15,8%, незалежна-4,5 %, ліберальна - 6,6% допоміжна каса - 0,7%.
Законом яким визначені компетенція і права страхових компаній, система їх організації та функціонування. Компанії не мають права розподіляти дивіденди, і при отриманні прибутків останні повинні інвестуватися відповідно до соціального призначення цих компаній.
У США система медичного страхування здійснюється на добровільних засадах. Більшість американців одержують медичну страховку від своїх роботодавців. Такий вид страхування називається колективним і є найдешевшим. У багатьох випадках роботодавець сплачує тільки частину витрат. Деякі роботодавці пропонують кілька планів на вибір, або лише один тільки страховий план. Якщо роботодавець не пропонує, а покриває мало послуг, то існує можливість придбання індивідуального плану. Взагалі на американському ринку медичного страхування існує різноманітні послуги, які можна поділити на три категорії (це стосується як колективних, так і індивідуальних планів):
1. Indemnity of fre-for-service - вважається традиційним планом медичного страхування, його особливостями є те, що власнику такого плану дозволяється звертатися до будь-якого лікаря, й будь-який госпіталь на території країни. За умовами такого плану власник оплачує частину рахунків від лікарів й госпіталів. Страхувальник несе такі витрати:
o сплачує, як правило, щомісячні страхові платежі страховій компанії;
o здійснює передоплату у розмірі 250 дол. США (deductible) на кожного члена родини для того, щоб страховка розпочала діяти. Тільки після сплати зазначеної суми, страхова компанія починає частково оплачувати рахунки. Частково означає, наприклад, що застрахований сплачує 15 % вартості лікування, а решту 85% страхова компанія, тобто застосовується безумовна франшиза за результати лікування на рік.
2. Health maintenance organizations (HMO) - асоціація медичних установ, які пропонують різні плани з певним набором послуг за фіксованими цінами. Кожен пацієнт має свого лікаря, як правило, це терапевт, який у разі потреби направляє до фахівців. Відвідування фахівця без направлення від primary care physician не покривається таким планом. У відповідності до даної страховки страхувальник має обрати лікаря тільки з даної мережі, відвідування лікаря іншої мережі не покривається страховкою.
3. Preferred provider organizations (РРО) - даний страховий план є комбінацією двох попередніх. Власники страховки (РРО) мають більший спектр страхових послуг, ніж (НМО тому що є можливість відвідувати лікарів у госпіталях не лише своєї мережі. У такому випадку візит коштуватиме значно дорожче, пацієнт оплачує більшу частину, а решта покривається страховим планом. Власники такого плану також платять deductible.
Крім названих видів медичного страхування існує цілий ряд федеральних, місцевих, муніципальних, та окружних програм, які відрізняються кількістю, вартістю та асортиментом медичних послуг, що покриваються страхуванням. Програма Medicare частково покриває: витрати, пов'язані з тривалим перебуванням у лікарні; стоматологічні послуги; перевірка зору, а також виготовлення окулярів. За федеральною програмою Medicaid надається медична допомога незаможним, які мають доход нижче рівня бідності. Варто також виділити такі програми, як: "Балтійський хрест" і "Балтійський щит" - це об'єднання місцевих організацій, орієнтованих на медичне обслуговування населення окремих штатів і регіонів. "Балтійський хрест" оплачує лікування у лікарнях, з якими укладені відповідні договори. "Балтійський щит" забезпечує лікування у фахівців, які входять до цієї системи організації та контролюють якість лікування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страхові послуги» автора Дема Д.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Медичне страхування громадян, які виїжджають за кордон“ на сторінці 2. Приємного читання.
