Розділ «11. Соціальне страхування»

Зростання масштабів безробіття, розвиток вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції є свідченням того, що в умовах перехідної економіки України ще не існують ефективні механізми перерозподілу робочої сили, внаслідок чого формування національного ринку праці відбувається вкрай повільно. Причиною цього є повільність здійснення реальних економічних реформ, передусім, структурної перебудови вітчизняної економіки.22

Зміни у сфері зайнятості населення у 1997-1999 рр. були зумовлені продовженням різкого зменшення обсягів валового внутрішнього продукту, кризою неплатежів, зниженням рівня доходів населення. Темпи зміни реального валового внутрішнього продукту становили: у 1997 році — 97%, у 1998 році — 98,1%, у 1999 році — 99,6%. Кожне друге підприємство було збитковим. Кількість працівників, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, зменшилася майже на 800 тис. осіб (з 22,6 млн у 1997 р. до 21,8 млн у 1999 р.). Рівень зайнятості знизився за цей період з 75,8% до 72,8%.

У галузях матеріального виробництва (переважно у промисловості та будівництві) кількість працюючих зменшилася на 655 тис. осіб. Перерозподіл відбувся на користь сфер надання фінансових і торгово-посередницьких послуг.

Зберігався високий рівень вимушеної неповної зайнятості (у 1999 р. 2,8 млн, або 19,4% від загальної кількості робітників і службовців, зайнятих у галузях економіки, перебували в доплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації; 2,2 млн осіб, або 15,3% працювали на виробництві неповний робочий день). Поширювалися явища, пов'язані з нерегламентованими відносинами у сфері зайнятості, в тому числі нелегальна трудова міграція. Знизилася роль оплати праці у стимулюванні зайнятості населення (частка оплати праці у номінальному валовому внутрішньому продукті становила 41,2%).

Поглиблювалися диспропорції між попитом і пропозицією робочої сили.У 1997-1999 рр. було створено лише 226,8 тис. робочих місць. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) незайнятого населення, зареєстрованого в службі зайнятості, збільшилося з 11 до 24 осіб.

Залишалася складною ситуація з надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і нездатні конкурувати на ринку праці (частка жінок у числі зареєстрованих безробітних у 1999 р. становила 57,3%, питома вага молоді — 37,5%, кількість працюючих інвалідів — лише 14% від загальної кількості у працездатному віці).

Зростав рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП) з урахуванням результатів обстеження економічно активного населення (з 9% у 1997 р. до 11,9% у 1999 р.), та рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку (з 2,33% у 1997 р. до 4,3% у 1999 р.). Підвищеними темпами зростав рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку в сільській місцевості. За 1997-1999 рр. цей показник збільшився в 2,3 рази, а міського населення — в 1,8 рази. Збільшилася середня тривалість зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку (з 8,5 місяця у 1997 р. до 11,4 місяця у 1999 р.).

Збільшувалася кількість безробітних, які є членами однієї сім'ї, особливо в монофункціональних містах. На кінець 2000 р. на обліку в державній службі зайнятості перебувало майже 39 тис. таких сімей.

У 2000 р. ситуація на ринку праці була позначена деякими позитивними тенденціями: за даними щоквартальних вибіркових обстежень населення з питань економічної активності за місцем

1 /21X Страхування їх проживання, тобто в домогосподарствах, кількість працівників, зайнятих економічною діяльністю, збільшилася з 20,05 млн осіб в середньому за 1999 р. до 20,42 млн в середньому за 2000 р.; кількість осіб, які перебували у вимушених неоплачуваних відпустках, зменшилася у 2000 р. на 21,4% порівняно з відповідним періодом 1999 р.; темпи створення нових робочих місць і потреба підприємств у працівниках для заміщення вільних робочих місць, заявлена в державну службу зайнятості, збільшилися більше, ніж на 30%; рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку знизився з 4,22% на початок року до 3,68% на кінець 2000 р.

Кількість незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі зайнятості, яке було охоплено заходами, пов'язаними з проведенням активної політики зайнятості (2,7 млн осіб), збільшилася протягом 1997-2000 рр. майже вдвічі. За цей період працевлаштовано 1,8 млн осіб. Кількість осіб, які проходили професійну підготовку, становила 422,3 тис. осіб. Активізовано роботу з розширення обсягів громадських та сезонних робіт, в яких взяли участь 550,5 тис. осіб.

За даними органів державної статистики, в січні 2002 р. у центрах державної служби зайнятості на обліку стояло 1184,5 тис. незайнятих громадян України13. Потреба підприємств у працівниках тоді становила 104,9 тис. осіб. Тобто, на одну вакансію претендувало десять потенційних працівників. Серед сільських жителів на 1/3 більше безробітних, ніж серед міських. Реальна потреба на фінансове обслуговування вітчизняного безробіття у 2001 р. становила 1391 млн грн. У бюджеті 2001 р. окремим рядком було передбачено всього 40 млн грн.

За даними Міністерства праці України в 2001 р. 787 тис. працівників перебували у вимушених відпустках і 1,4 млн працівників були зайняті неповний робочий день.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страхування на випадок безробіття відбувається за принципами:

— надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

— обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності;

— цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

— солідарності та субсидування;

— обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених чинним законодавством;