Розділ «11. Соціальне страхування»

Застраховані особи, визнані у визначеному порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась у визначеному порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

— навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі за денною формою навчання;

— строкова військова служба;

— доглядання непрацюючої працездатної особи за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;

— інші поважні причини, передбачені законодавством України. Особи визнаються у визначеному порядку безробітними, якщо

протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, вони працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви.

Допомогу по безробіттю виплачують з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи у визначеному порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. У разі чергового визнання у визначеному порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачують допомогу по безробіттю, тривалість її виплати враховують сумарно.

У випадку зміни застрахованою особою місця постійного проживання виплата допомоги по безробіттю продовжується після реєстрації її у визначеному порядку як безробітної за новим місцем проживання.

Допомогу по безробіттю можуть виплачувати одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з тим, що на ринку праці немає відповідної роботи. Цю допомогу виплачують особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

Застрахованим особам, визнаним у визначеному порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги по безробіттю визначають у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державшім соціальним страхуванням,затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

— до 2 років — 50%;

— від 2 до 6 років — 55%;

— від 6 до 10 років — 60%;

— понад 10 років — 70%.

Допомогу по безробіттю виплачують залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

— перші 90 календарних днів — 100%;

— протягом наступних 90 календарних днів — 80%; —у подальшому — 70%.

Допомогу по безробіттю особам, визнаним у визначеному порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застрахованим особам, звільненим з останнього місця роботи на підставі, передбаченій статтею 37, пунктами 3,4,7,8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, призначають у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом.

У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю враховують всі види виплат, на які нараховували страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, визначений законом.