Розділ «Модуль 3. ФОРМА АРГУМЕНТАЦІЇ»

У наведеній дедуктивній аргументації наймудріший форму міркування "доведення від протилежного" застосовує двічі. Аргументацію можна оцінити як правильну.

У процесах аргументації дедукцію дуже рідко наводять у повному, розгорнутому вигляді. Найчастіше вказують не всі аргументи, а деякі. Загальні твердження, які здаються добре відомими, опускають. Не завжди явно формулюють навіть точку зору. Часто дедукція буває настільки скороченою, що про дійсний хід міркування можна тільки здогадуватися.

У таких випадках якщо ви хочете провести ґрунтовний логічний аналіз аргументації супротивника, насамперед треба відновити аргументацію в повному вигляді: з'ясувати всі аргументи, навіть пропущені, та точку зору. За основу можна взяти вже відомі вам схеми дедуктивних міркувань.

Приклад 2 Одного разу до давньогрецького філософа Сократа прийшов молодий чоловік за порадою. Його цікавило питання: "Чи слід йому одружуватися?". Сократ подивився на нього та відповів: "Одружишся ти чи не одружишся, все одно пошкодуєш!". Довго розмірковував молодий чоловік, щоб з'ясувати, що мав на увазі Сократ. Спробуємо разом з ним відновити аргументацію Сократа. У повному вигляді вона буде такою: "Якщо ти одружишся, то пошкодуєш. Якщо не одружишся, то пошкодуєш. Ти одружишся або не одружишся. Отже, ти пошкодуєш".

Це дедуктивна аргументація, побудована за формою умовно-розділового міркування, а саме - простої конструктивної дилеми. Аргументацію можна оцінити як правильну.

3.5. Поняття про правдоподібне міркування. Правдоподібна аргументація

3.6. Форми індуктивних міркувань

Індуктивне міркування - це міркування, в якому здійснюють перехід від знання про окремі предмети або частину предметів певного класу до загального знання про весь клас предметів.

Розрізняють кілька видів індуктивних міркувань. Серед них:

o міркування за схемою "повна індукція";

o міркування за схемою "неповна індукція".

Повна індукція - це індуктивне міркування, в якому на підставі наявності ознаки в кожного предмета певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Індуктивні міркування такого типу застосовують тільки в тих випадках, коли мають справу із закритими класами предметів: кількість предметів, що до них входять, є конечною і повинна легко піддаватися перерахуванню.

Форма міркування "повна індукція" має такий вигляд:

"Клас А складається з предметів а1, а2... ап; а1належить ознака Р; а2належить ознака Р; ап належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р".

Слід зазначити, що повна індукція не є суто індуктивним міркуванням, оскільки за її допомогою на підставі істинних засновків можна отримати істинний висновок. Це означає, що застосовуючи схему міркування "повна індукція", людина може обґрунтувати вірогідне знання.

Неповна індукція - це індуктивне міркування, в якому на підставі наявності ознаки в частини предметів певного класу роблять висновок про її наявність у всього класу предметів.

Форма міркування "неповна індукція" має такий вигляд:

"Клас А складається з предметів а1, а2... ап; а1належить ознака Р; а2належить ознака Р; аі належить ознака Р. Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р".

Розрізняють два види неповної індукції: