Розділ «Бгаґавад-ґіта Божественна пісня»

6. Не гріти там сонцю і місяцю там не світити,

Звідтіль не вернутися — там моя вічна обитель.

7. Лиш частка мене є живими істотами в світі,

І манить до себе чуття із природи-пракріті.

8. Вселяючись в тіло або виселяючи звідти,

Всевишній розносить чуття, наче запахи вітер.

9. Він слухом, і зором, і нюхом, і смаком заразом —

Сюди долучити потрібно ще доторк і розум.

10. В оточенні ґун розкошує, до втіхи охочий,

Та суть перевтілень побачать лиш розуму очі.

11. Його просвітленні у власному „я» розпізнали,

Не вгледіли розумом й духом лиш недосконалі.

12. Від мене йде світло, яке опромінює світ цей,

І сонячне, місячне, зоряне світло — теж звідси.

13. Заради життя я спускаюсь на землю звисока,

Істоти земні життєдайним напоюю соком.

14. Вогнем стаючи, у тіла всіх живущих вступаю,

І їжу засвоїти тілові допомагаю.

15. Я — в кожнім. Без мене не маєш чуттів, ані знань ти,

Всіх вед я тлумач і водночас творець я веданти.