Розділ «Бгаґавад-ґіта Божественна пісня»

1. Облитому слізьми, пойнятому горем невтішним,

Так Арджуні мовив тоді повелитель наш Крішна:

2. «Той, хто у нещасті здригнувся душею, — не воїн.

Арієць такий лиш ганьби і зневаги достоїн.

3. Геть слабість із серця — вона воякові не личить!

Геть сумнів — до битви священний обов’язок кличе!»

4. «Та як же, скажи, я пронизувать стрілами стану

І Бгішму, і Дрону достойних з ворожого стану?

5. Вже радше, о Боже, хай жебрати піду під плотом,

Ніж їжу, окроплену кров’ю, нестиму до рота.

6. Не знати, що ліпше — поразка, а чи перемога:

Загине рідня — обірветься і наша дорога.

7. Страждає єство, і не годен збагнути я дгарми,

Відкрий мені очі, я учень твій, Боже, не марно.

8. Скорботний, не втішусь звитягою над ворогами,

Я влади не прагну над царствами і над світами».

9. І Арджуна мовив до Крішни: «Не стану до бою».

В душевнім сум’ятті замовк і поник головою.

10. Йому, що між двох супротивників став неутішно,

Отак, посміхнувшись, сказав повелитель наш Крішна: