Розділ «Кафизма чотирнадцята»

8 Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, яке заповідав у тисячі родів,

9 яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові.

10 І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,

11 кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в уділ насліддя вашого».

12 Коли їх було ще мало числом, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,

13 і переходили від народу до народу, від царства до народу іншого,

14 Він не дозволив нікому кривдити їх і наказував про них царям:

13 «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть нічого злого пророкам Моїм».

16 І послав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло.

17 Послав перед ними чоловіка, проданого в неволю, Йосифа.

18 Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його,

19 аж поки сповнилося слово Його, Слово Господнє виявило його.

20 Послав тоді цар і звільнив його, володар народу випустив його.

21 І поставив його господарем над усім домом своїм, і правителем над усім володінням своїм,

22 щоб він настановляв правителів його по душі своїй, і старших його навчав мудрости.

23 Тоді перейшов Ізраїль до Єгипту, переселився Яків у землю Хамову.

24 І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їх.

25 Попустив же серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті на слуг Його.

26 Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, що вибрав Собі його.

27 І вони показали між ними слова Його, ознаки Його і чуда Його в землі Хамовій.