Розділ «Кафизма чотирнадцята»

15 Ти напуваєш гори з висот Твоїх, плодами діл Твоїх насичується земля.

14 Ти вирощуєш траву для скотини і зело на користь людям, щоб добути хліб із землі.

15 І вино веселити серце чоловіка, і єлей намастити лице його, і хліб — підкріпити серце його.

16 Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.

17 Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.

18 Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.

19 Ти створив місяць відзначати час, і сонце знає захід свій.

20 Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.

21 Левенята ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.

22 Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у логовищах своїх.

23 Виходить чоловік для справ своїх і на працю свою до вечора.

24 Як величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.

25 Ось море велике й просторе, там безліч гадів і тварі малої й великої.

26 Там плавають кораблі і кити, що Ти створив вигравати в ньому.

27 Всі вони на Тебе чекають, що даси їм поживу в свій час.

28 Ти даєш їм — вони збирають; Ти відкриваєш руку Свою — вони добром насичуються.

29 Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і в прах свій повернуться.

30 Пошлеш Духа Свого — і будуть створені, і відновиш лице землі.

31 Нехай буде слава Господня навіки, звеселиться Господь з діл Своїх.

32 Він погляне на землю — і вона тремтить, торкнеться гір — і вони димлять.