Розділ «Кафизма дванадцята»

20 Колись говорив Ти у видінні святим Твоїм і сказав: «Я подав поміч мужньому, і підніс вибраного з людей Моїх.

21 Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.

22 Рука Моя захистить його, і сила Моя підкріпить його.

23 Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.

24 Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.

25 Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.

26 І покладу на море руку його і на ріки правицю його.

27 І буде він звати Мене: "Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого".

28 І Я первенця піднесу Мого високо, вище царів земних.

29 Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.

30 І продовжу навіки рід його, і престол його — як дні неба.

31 А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити по заповітах Моїх;

32 якщо зневажать устави Мої і наказів Моїх не дотримають,

33 то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою на неправду їх.

34 Милости ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,

35 не зламаю заповіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.

36 Один раз клявся Я святістю Моєю: не скажу неправди Давидові.

37 Насіння його перебуватиме повіки, і престол його — як сонце передо Мною.

38 Як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».

39 А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.