Розділ «Кафизма десята»

Псалом Асафа.

1 Який милостивий Бог Ізраїля до чистих серцем!

2 А я — мало не похитнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої.

3 Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.

4 Бо нема їм страждання й до смерти їх міцні сили їх.

5 На праці людській їх нема, і не знають вони людської біди.

6 Тому-то гордість підняла їх пиху, і, як одежею, одягаються вони неправдою та нечестям своїм.

7 Пливе, наче лій, неправда їх, живуть за прихотями свого серця.

8 З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.

9 До небес підносять губу свою, і язик їхній обходить землю.

10 Тому звертаються до них люди, і п’ють їхню воду повною чашею,

11 і кажуть: «Як довідається Бог? І чи є знання у Всевишнього?»

12 І ось ці нечестивці завжди у достатку і примножують багатство собі.

13 І я сказав: «Чи не даремно я дбав про чистоту серця і в невинності умивав руки мої,

14 віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»

15 Але коли б я сказав: «Буду і я так жити»,— то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.

16 І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким це здавалося в очах моїх.

17 Аж поки не ввійшов я в святиню Божу та не зрозумів кінця їх.

18 Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.

19 Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, поги­нули за беззаконства свої.