Розділ «Кафизма дев’ята»

2 Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його ненависники Його.

3 Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.

4 А праведники нехай звеселяться, нехай зрадуються перед Богом, нехай втішаються в веселощах.

5 Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.

6 Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.

7 Бог покинутих уводить в дім, визволяє в’язнів із кайданів і непокірних, що були в гробах.

8 Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,

9 земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.

10 Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалось воно, Ти підкріпляв його.

11 Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і по доброті Твоїй Ти все приготував для бідного.

12 Господь дасть слово, провісники вістять з великою силою.

13 Царі й війська втікають, втікають, а ті, що зайняли доми, ділять здобич.

14 Коли ж ви оселилися на ланах своїх, то стали як голубка, що крила її — як срібло, а пір’я сяє золотом.

15 Коли ж розмістив Всевишній царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.

16 Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.

17 Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благословив жити і буде перебувати на ній вічно?

18 Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч; серед них Господь на Синаї у святині.

19 Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.

20 Господь Бог благословенний; Благословенний Господь день у день допоможе нам.

21 Бог — Спаситель наш, Бог наш — Бог, щоб спасати, у владі Господа ворота смерти.