Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки

Конфліктологія та теорія переговорів

Отже розглянемо детальніше міжнародний політичний конфлікт як особливу Форму політичного конфлікту. Причинами формування міжнародного конфлікту можуть бути політичні, економічні, соціальні, територіальні, національно-культурні, історичні, військові, релігійні та екологічні проблеми.

Суб'єктами міжнародного конфлікту завжди є держави або коаліції держав. Відносини на зовнішньодержавному рівні характеризуються конкуренцією, а у більш складних випадках вона набирала гострої форми конфлікту, тобто війни. Уряд керується передусім національними інтересами, основу яких складають найважливіші для існування народу потреби: безпеки, контролю та використання природних ресурсів, збереження культурної цілісності та національної специфіки. Природними обмежувачами національно-державних інтересів є обмеженість ресурсів та національні інтереси інших країн.

Глобалізація ринків, технологій, зв'язку, потоків інформації істотно змінили розуміння поняття "національний інтерес", оскільки національні інтереси почали виявлятися за межами територій держав. Якщо, наприклад, нормальне функціонування економіки навіть такої потужної країни, як США, залежить від поставок нафти з Близького Сходу, то цей регіон був названий зоною національного інтересу громадян США. А прийняття рішення про захист національного інтересу від загрози національній безпеці країни дуже часто призводить до війни. Саме так пояснюється ситуація в Іраку та інших "гарячих точках" світу. Ще одним прикладом може слугувати трагедія на Чорнобильській АС, від якої постраждало населення Європи, а отже, і їх національні інтереси. На сучасному етапі глобалізації технології та інформація не можуть обмежуватися територією однієї країни. Наслідки їх позначаються на всьому населенні і не мають чітких кордонів, особливо щодо цінностей, які є загальними для всього людства. Саме тому на сучасному етапі глобалізації виникає гостра потреба у зміні пріоритетності інтересів та захисту їх не для кожної окремої нації, а для населення в цілому, оскільки саме захист окремих національних інтересів призводить до появи нових міжнародних конфліктів.

Серед основних шляхів попередження та подолання міжнародних конфліктів можна виокремити:

• інтеграційні процеси в економіці (країни мають об'єднуватись в економічні та політичні союзи для подолання конфліктних ситуацій, такі як ЄС);

• посилення миротворчої ролі міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, ОАД, ОАЕ (Організація Африканської Єдності) та ін;

• зниження рівня військового протистояння під взаємним контролем;

• звичка до поваги норм міжнародного права;

• всебічне розширення спілкування між народами;

• демократизація внутрішніх політичних порядків у національних державах (це особливо важливо з огляду на те, що саме за тоталітарного режиму правління багато міжнародних конфліктів переходить у форму військових зіткнень).

Якщо раніше самі сторони міжнародного політичного конфлікту визначали для себе завдання і можливості врегулювання, правила поведінки, вирішували проблеми і займалися їх інспекцією, то в управлінні сучасними конфліктами діяли інші правила. Світова спільнота і від її імені члени Ради безпеки ООН брали на себе функцію постановки завдань врегулювання, її реалізації та виконання перевірки. Зрозуміло, все це повинно було організовуватися в рамках існуючих норм і під великим тиском іззовні. Так відбувалося і врегулювання конфлікту в Камбоджі, Східному Тиморі і на Гаїті, етнічні зіткнення в деяких країнах Африки. Але при цьому, по-перше, певні конфлікти так і не "піддалися" управлінню, незважаючи на вжиті заходи (Сомалі), по-друге, з'явилися нові, пов'язані з міжнародною терористичною діяльністю, до чого ні великі держави, ні ООН виявилися не підготовленими.

Іншими словами, тип і характер загальної міжнародної ситуації в 1990-х роках, як виявилося, не сприяли формуванню та зміцненню підходу до проблем управління конфліктами. Навіть великі держави, які зазвичай могли проконтролювати практично всі конфлікти, незалежно від їх походження, зазнали поразки в таких регіонах, як Близький Схід, Африка, Афганістан, Південна Азія, Корейський півострів.

На початку 2006 року, за даними Центру Оборонної Інформації, у світі налічувалося 15 великих збройних конфліктів (удвічі менше, ніж у 2003 році). Конфлікт вважається значним у тому випадку, якщо було зафіксовано більше тисячі жертв, включаючи військових і цивільних.

Показово, що в жодному з цих конфліктів держава не воює з іншою державою. Боротьба йде між державами та угрупованнями, які переслідують різні цілі. Більше третини всіх конфліктів відбувається в Африці, в Азії - чотири, в Латинській Америці і на Близькому Сході - по два, в Європі - один (Чечня).

Конфлікти, які мали місце у 2005 році, були припинені з таких причин. Ймовірно, найбільш незвичним шляхом були врегульовані конфлікти в Індонезії та Індії. Війна між урядом Індонезії та сепаратистською організацією "Вільний Ачех" тривала більше 30 років і забрала понад 120 тис. життів. Однак внаслідок руйнівного для Ачеху (один із регіонів Індонезії) угруповання та влада погодилися співпрацювати, щоб спільно допомогти постраждалим. При міжнародному посередництві сторони підписали договір про припинення вогню. У липні 2006 року парламент Індонезії одноголосно проголосував за надання Ачеху автономії.

Аналогічна ситуація була в Кашмірі. З 1989 року Індія вела боротьбу з кашмірськими сепаратистами, пов'язаними з ісламськими екстремістами в Пакистані, та з "Аль-Каїдою". У 2002 році сепаратисти заявили, що мають ядерну боєголовку і погрожували її використати проти Індії. Однак у жовтні 2005-го Кашмір постраждав від руйнівного землетрусу. У результаті, багато організацій сепаратистів почали переговори з Делі. Нині, де-факто, діє режим припинення вогню.

Таке стихійне лихо, як землетрус, також сприяло покращенню відносин між Пакистаном та Індією, які часто воювали, а в 2002 році погрожували застосуванням ядерної зброї.

З різних причин Ізраїль, який конфліктував з Палестинською Автономією, нині став підтримувати президента Махмуда Аббаса, який змінив Ясіра Арафата. Таким же чином Ізраїль намагається зупинити терористичну організацію "Хамас", яка виграла вибори в Автономії, але відмовляється визнавати раніше підписані угоди з Ізраїлем.

В Алжирі, де з 1991 року влада боролася з ісламістами, кровопролитна війна припинилася фактично через виснаження обох сторін. За схожим сценарієм завершився конфлікт в Кот д'Івуар (Берег Слонової Кістки) - тут компроміс був досягнутий за допомогою 00Н.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Конфліктологія та теорія переговорів» автора Яхно Т.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Стратегії взаємодії з партнерами по переговорах

  • Алгоритм ведення ділових переговорів

  • Методи ведення переговорів

  • ПСИХОЛОГІЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

  • Особливості поводження зі співрозмовниками різних психологічних типів

  • Психологія невербальної поведінки

  • НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ З ІНОЗЕМНИМИ ПАРТНЕРАМИ

  • Особливості ведення ділових переговорів з англійцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з німцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з італійцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з корейцями

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ ПРИЙОМІВ

  • Класифікація ділових прийомів

  • Особливості неформальних зустрічей в різних країнах

  • СЛУЖБОВЕ ЛИСТУВАННЯ

  • Загальноприйняті правила складання ділових листів

  • Етика ділового листування

  • Післядоговірні документи

  • Вказівка

  • Розписка

  • СУЧАСНІ ТЕОРІЇ КОНФЛІКТУ

  • Основні теорії конфлікту

  • Конфліктологія та роль соціального конфлікту

  • Класифікація конфліктів

  • МІЖНАРОДНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ

  • Політичні конфлікти: основні ознаки

  • Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки
  • ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ

  • Класифікація етнонаціональних конфліктів

  • Форми прояву етнонаціональних конфліктів

  • Особливості етнонаціональних конфліктів у різних країнах

  • ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТА АНАЛІЗУ КОНФЛІКТУ

  • Методи вирішення конфлікту

  • Покроковий аналіз конфліктів