Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки

Конфліктологія та теорія переговорів

У ряді випадків держави здобули перемогу в боротьбі зі збройними угрупованнями. Приміром, Філіппіни розгромити ісламістську організацію "Абу Сайаф" (війна йшла з 1999 року), Уганда - екстремістську "Армію Бога" (конфлікт почався в 1986 році). В Колумбії уряд і правоекстремістська організація Об'єднані Сили Самооборони досяг-ли згоди про припинення вогню. Більшості бойовиків була надана амністія, найбільш одіозним постатям загрожувало ув'язнення, яке, за умовами угоди, не повинно перевищувати восьми років.

Боротьба з тероризмом сьогодні є пріоритетною в діяльності багатьох міжнародних організацій та великих держав. США та країни ООН ведуть війни проти міжнародних терористичних організацій. Вона почалася 11 вересня 2001 року терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні.

Іракський уряд та міжнаціональні сили проти іракських збройних угруповань і терористів "Аль-Каїди" - конфлікт розпочався у 2003 році після окупації Іраку.

Ізраїль проти терористичних угруповань ("Хамас", "Хезболла", "Палестинський Ісламський Джихад"). Конфлікт Ізраїлю з терористами, які не хотять визнавати існування єврейської держави, триває з 1975 року і має, в основному, територіальні та релігійні причини. У конфлікт прямо або побічно втягнуті ООН та багато держав світу.

Афганський уряд проти "Талібану", "Аль-Каїди" і польових командирів. Конфлікт в Афганістані триває з 1978 року. Його причини в основному мають етнічний, релігійний та територіальний характер. Після повалення режиму "Талібану" і приходу до влади президента Хаміда Карзая його головними супротивниками стали "Талібан" і залишки "Аль-Каїди". У конфлікт втягнуті ООН, НАТО, СІПА, Іран, Росія, Пакистан та інші сусіди Афганістану.

Індія веде контртерористичну діяльність проти сепаратистів з Ассама і Маніпура. Причина конфлікту - боротьба за незалежність. Бойові дії ведуться з 1982 року. Більшість сепаратистів об'єднані в організацію "Народна Військова Група", яка сповідує маоїстську ідеологію. У конфлікт втягнуті ООН та деякі сусідні країни. Сторони розпочали мирні переговори.

Філіппіни проти "Абу Сайаф". Філіппінська терористична організація має тісні зв'язки з "Аль Каїдою" та іншими міжнародними терористичними ісламістськими структурами. її мета - створення на півдні Філіппін ісламської держави (населення Філіппін, в основному, християни-католики). "Абу Сайаф" налічує від 200 до 2 тис. активних бойовиків, має бази у сусідній Малайзії. Деякі бойовики проходили підготовку в тренувальних таборах "Аль-Каїди" в Афганістані. Конфлікт розпочався у 1999 році. У нього також втягнуті Лівія, Індонезія та СІЛА.

Непал проти угруповань маоїстів. Конфлікт почався в 1986 році і має ідеологічне підґрунтя. Маоїсти контролюють нині значну частину території Непалу.

Колумбія веде декілька контртерористичних кампаній, перша з них - проти Національної Визвольної Армії (НОА). Головні причини конфлікту - ідеологічні та кримінальні (наркоторгівля). НОА виникла в Колумбії (1965), на хвилі популярності Фіделя Кастро та Че Гевари. Це марксистська терористична організація, яка діє, в основному, у міських районах. Вона вбиває і викрадає людей. Конфлікт почався у 1978 році. Колумбія також веде боротьбу з Революційною Збройною Силою Колумбії (ФАРК). ФАРК бореться в ім'я комуністичної революції починаючи з 1964 року, проте в активну фазу конфлікт перейшов у 1978 році. Головні причини конфлікту - ідеологічні, соціальні та кримінальні (наркоторгівля). ФАРК заробляє гроші двома шляхами - викраданням людей, за яких потім запрошує викуп, та сприянням торгівлі наркотиками. Намагається застосовувати гангстерські методи у відносинах зі звичайними бізнес-структурами. Діє на території Колумбії, Венесуели, Панами та Еквадору. США надають військову й фінансову допомогу уряду Колумбії.

Росія веде активну кампанію проти чеченських сепаратистів. Вона вважає їх ісламськими терористами. Конфлікт розпочався у 1994 році. В нього втягнуті Організація з Безпеки та Співробітництва у Європі та Грузія.

Демократична Республіка Конго проти племінних збройних формувань та іноземних найманців. Центральний уряд намагається встановити свою владу у віддалених районах країни. Головні причини конфлікту - етнічні та соціально-економічні. У конфлікті, який триває з 1997 року, задіяні сусідні країни, ООН, Африканський Союз і Франція.

Нігерія характеризується міжетнічними та міжрелігійними зіткненнями, які тривають з 1970 року. У північних провінціях переважають мусульмани, які вимагають введення у країні законів шаріату. Періодично відбуваються зіткнення між мусульманськими та християнськими екстремістами, погроми і теракти.

У Сомалі точиться боротьба між різними фракціями. Конфлікт, що розпочався в 1978 році, має етнічне та кримінальне підґрунтя. У Сомалі претендують на владу різні племінні й мафіозні клани. У врегулюванні конфлікту беруть участь ООН, СІЛА, Ефіопія і Кенія.

Судан бореться проти Народної Армії Визволення Судану і Руху за справедливість і рівність. Фактично, це конфлікт між мусульманською північчю країни і християнсько-анімістичним півднем, який бореться за автономію. Конфлікт має етнічне та релігійне підґрунтя. Перші зіткнення відбулися у 1983 році, а в 2003-му конфлікт набув значних масштабів (криза в Дарфурі обговорювалася в ООН), в результаті у нього були втягнуті ООН, Європейський Союз, НАТО, США та багато інших країн.

За даними Стокгольмського Інституту Досліджень Світу (Stockholm International Peace Research Institute), 2005 році налічувалося 19 політичних конфліктів (у 1990 р. - 32), а за даними Гейдельберзького Інституту Досліджень Міжнародних Конфліктів (Heidelberg Institute for International Conflict Research) - 249, v тому числі дві війни та 22 кризи. За оцінками дослідницького WorldWatch Institute, щорічно збройні конфлікти забирають до 300 тис. життів. Більшість з них - мирні жителі: за різними оцінками, від 65 до 90%. Для порівняння: у Першу світову війну жертви серед мирного населення становили лише 5% від загальної кількості втрат ворогуючих сторін. Не випадково, що збройні конфлікти є причиною появи біженців. За даними ООН, більшість біженців та переміщених осіб - з Афганістану, Судану, М'янми (Бірма), Бурунді, Демократичної Республіки Конго, Іраку.

Нині у міжнародній практиці запобігання та вирішення конфліктів конфліктуючими сторонами широко застосовуються політичні та економічні санкції міжнародного співтовариства (ООН), регіональних об'єднань держав (Рада Європи, ОАЄ та ін.). Рішення про застосування санкцій ООН приймається Радою безпеки (у такому випадку вони мають обов'язковий характер) або Генеральною асамблеєю, яка тільки рекомендує цей захід. Санкції здійснюються у вигляді ембарго на постачання нафтопродуктів та інших потрібних країнам, які беруть участь у конфлікті, товарів, заборони на надання їм зброї, заморожування капіталів, які їм належать. І як крайній захід - застосування збройної сили з боку міжнародної спільноти, якщо конфлікт переростає у військове протистояння

Отже, конфлікт є складною соціальною системою, в якій можна виділити наступні етапи розвитку:

• 1. Формування конфлікту на основі певних об'єктивних і суб'єктивних протиріч державних, військово-стратегічних, економічних, соціальних і екологічних інтересів його суб'єктів, виражених у відносно гострій формі.

• 2. Суб'єктивне визначення сторонами, які беруть участь у конфлікті, своїх інтересів, цілей, стратегії і способів боротьби задля вирішення об'єктивних і суб'єктивних протиріч з урахуванням свого потенціалу та можливостей застосування мирних і немирних засобів.

• 3. Перехід до насильницьких методів у вирішенні політичних, міждержавних, економічних, соціальних і навіть екологічних протиріч.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Конфліктологія та теорія переговорів» автора Яхно Т.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Стратегії взаємодії з партнерами по переговорах

  • Алгоритм ведення ділових переговорів

  • Методи ведення переговорів

  • ПСИХОЛОГІЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

  • Особливості поводження зі співрозмовниками різних психологічних типів

  • Психологія невербальної поведінки

  • НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ З ІНОЗЕМНИМИ ПАРТНЕРАМИ

  • Особливості ведення ділових переговорів з англійцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з німцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з італійцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з корейцями

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ ПРИЙОМІВ

  • Класифікація ділових прийомів

  • Особливості неформальних зустрічей в різних країнах

  • СЛУЖБОВЕ ЛИСТУВАННЯ

  • Загальноприйняті правила складання ділових листів

  • Етика ділового листування

  • Післядоговірні документи

  • Вказівка

  • Розписка

  • СУЧАСНІ ТЕОРІЇ КОНФЛІКТУ

  • Основні теорії конфлікту

  • Конфліктологія та роль соціального конфлікту

  • Класифікація конфліктів

  • МІЖНАРОДНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ

  • Політичні конфлікти: основні ознаки

  • Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки
  • ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ

  • Класифікація етнонаціональних конфліктів

  • Форми прояву етнонаціональних конфліктів

  • Особливості етнонаціональних конфліктів у різних країнах

  • ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТА АНАЛІЗУ КОНФЛІКТУ

  • Методи вирішення конфлікту

  • Покроковий аналіз конфліктів