Основні теорії конфлікту

Конфліктологія та теорія переговорів

У будь-якому конфлікті спостерігається боротьба тенденцій егоїзму і "колективізму". Знайти рівновагу між ними - значить, знайти шлях до вирішення конфлікту. На противагу домінуючому функціоналізму деякі соціологи у 1950-1960 роках, звертаючись до творчості Маркса і Зіммеля, намагалися відродити теорію, яку вони називали "теорією конфлікту".

Л. Козер розвивав концепцію Зіммеля, намагаючись показати, що конфлікт має певну функцію у складних суспільствах. Козер стверджував, що "перехресні конфлікти" - це коли союзники в одному питанні є супротивниками в іншому, запобігають виникненню більш небезпечних конфліктів по одній осі. Для складних товариств характерне поєднання безлічі інтересів і конфліктів, що представляють собою якийсь врівноважуючий механізм і запобігають нестабільності. Конфлікти, за Козером, - це страхувальний клапан системи, яка дозволяє через реформи й певні зусилля на новому рівні приводити соціальний організм у відповідність до змінених умов.

Згідно з класифікацією Л. Козера, конфлікти можуть бути реалістичними (предметними) або нереалістичними (безпредметними). Реалістичні конфлікти викликані незадоволенням певних вимог учасників або несправедливим, на думку однієї або обох сторін, розподілом між ними будь-яких переваг і спрямовані на досягнення конкретного результату. Нереалістичні мають на меті відкрите висловлення накопичених негативних емоцій, образ, ворожості, тобто гостра конфліктна взаємодія стає тут не засобом досягнення конкретного результату, а самоціллю. Розпочавшись як реалістичний, конфлікт може перетворитися на нереалістичний, наприклад, якщо предмет конфлікту надзвичайно значимий для учасників, а вони не можуть знайти прийнятне рішення, справитися із ситуацією. Це підвищує емоційну напруженість і потребує звільнення від накопичених негативних емоцій.

Нереалістичні конфлікти завжди дисфункціональні. їх набагато складніше врегулювати, спрямувати в конструктивне русло. Надійний спосіб профілактики подібних конфліктів в організації - створення сприятливої психологічної атмосфери, підвищення психологічної культури керівників і підлеглих, оволодіння прийомами саморегуляції емоційних станів у спілкуванні.

Цінність конфліктів полягає в тому, що вони запобігають окостенінню соціальної системи, відкривають дорогу інноваціям. Так, Р. Ма-ркузе абсолютизує роль конфлікту, але, не знаходячи в сучасному західному суспільстві соціальних груп, які готові були б докорінно змінити систему, сподівається на "аутсайдерів", тобто на сили, що стоять поза офіційним суспільством. Р. Дарендорф, називаючи свою загальносоціологічну концепцію "теорією конфлікту", протиставляє її як марксистській теорії класів, так і концепції соціальної згоди. На відміну від Маркса, він стверджує, що основний конфлікт в рамках всіх соціальних інститутів стосується розподілу скоріше влади й авторитету, ніж капіталу, і що саме відносини панування і підпорядкування призводять до виникнення антагоністичних інтересів. Придушення соціального конфлікту, за Дарендорфом, призводить до його загострення, а "раціональна регуляція" - "до контрольованої еволюції". Хоча причини конфліктів непереборні, "ліберальне" суспільство може залагоджувати їх на рівні конкуренції між індивідами, групами, класами. Отже, можна узагальнити положення Дарендорфа у наступній схемі (рис.3).

За останні два десятиліття теорія конфлікту була розвинуто у роботах Д. Белла, К. Боулдінга (СІЛА), М. Крозьє, А. Турена (Франція), Ю. Гальтунга (Норвегія), А. Здравомислова, Ю. Запрудского, В. Ша-ленко, О. Зайцева (Росія). Турен пояснює конфлікт психологічними причинами. За К. Боулдінга, М. Крозьє, конфлікт полягає у протиборстві груп, які переслідують несумісні цілі.

Д. Белл вважає, що класова боротьба, як найбільш гостра форма конфлікту, ведеться через перерозподіл доходів. "Концепція позитивно-функціонального конфлікту" (Г. Зіммель, Л. Козер, Р. Дарендорф, К. Боулдінг, Ю. Гальтунг та ін) є власне соціологічною. Але стійкість суспільства залежить від кількості існуючих в ньому конфліктних відносин і типів зв'язків між ними. Чим більше різних конфліктів перетинаються, тим складнішою є групова диференціація суспільства, тим важче поділити всіх людей на два протиборствуючих табори, що не мають жодних спільних цінностей і норм. Отже, чим більше незалежних один від одного конфліктів, тим краще для єднання суспільства.

Основні положення теорії конфлікту за Р.Дарендорфом

Вирішення конфліктів розглядається як "маніпулювання" поведінкою без радикальної зміни суспільного ладу. У цьому полягає відмінність марксистської конфліктології (теорія класової боротьби і соціальної революції) від принципу "скерсіті" (обмеженості благ, дефіциту), характерного для західних трактувань причин конфлікту. Вебер, Дюркгейм, Сорокін, Кондратьєв, Пригожий, Моісеєв та інші розглядають конфлікт як екстремальну ситуацію. Екстремальність виникає при загрозі самому існуванню соціальної системи в рамках даної якості і пояснюється дією екстремальних факторів. Екстремальна ситуація пов'язана з виникненням "біфуркаційного стану" (лат. Bifurcus - роздвоєність), тобто стану динамічного хаосу і появи можливостей для інноваційного розвитку системи. Соціологи вбачають два варіанти виходу з екстремальної ситуації. Перший - катастрофа, пов'язана з розпадом ядра системи і руйнуванням підсистем. Друга - адаптація (компроміс, консенсус), об'єктом якої є групові суперечності та інтереси. Аналіз теоретичних праць провідних соціологів дозволяє стверджувати, що представники соціології конфлікту зверталися до питань консенсусу і стабільності, так само як і теоретики "консенсуального" напряму не ігнорували проблематики, пов'язаної із соціальною напруженістю, конфліктами, причинами соціальних вибухів і збурень. Сама по собі дихотомія "конфлікт-консенсус" (або "напруженість- стабільність") зберігається як найважливіша проблема всіх більш-менш значних теоретичних побудов соціології XIX-XX століть.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Конфліктологія та теорія переговорів» автора Яхно Т.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні теорії конфлікту“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Стратегії взаємодії з партнерами по переговорах

  • Алгоритм ведення ділових переговорів

  • Методи ведення переговорів

  • ПСИХОЛОГІЯ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

  • Особливості поводження зі співрозмовниками різних психологічних типів

  • Психологія невербальної поведінки

  • НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ З ІНОЗЕМНИМИ ПАРТНЕРАМИ

  • Особливості ведення ділових переговорів з англійцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з німцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з італійцями

  • Особливості ведення ділових переговорів з корейцями

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ ПРИЙОМІВ

  • Класифікація ділових прийомів

  • Особливості неформальних зустрічей в різних країнах

  • СЛУЖБОВЕ ЛИСТУВАННЯ

  • Загальноприйняті правила складання ділових листів

  • Етика ділового листування

  • Післядоговірні документи

  • Вказівка

  • Розписка

  • СУЧАСНІ ТЕОРІЇ КОНФЛІКТУ

  • Основні теорії конфлікту
  • Конфліктологія та роль соціального конфлікту

  • Класифікація конфліктів

  • МІЖНАРОДНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ КОНФЛІКТ

  • Політичні конфлікти: основні ознаки

  • Міжнародний політичний конфлікт: шляхи подолання та наслідки

  • ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ

  • Класифікація етнонаціональних конфліктів

  • Форми прояву етнонаціональних конфліктів

  • Особливості етнонаціональних конфліктів у різних країнах

  • ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТА АНАЛІЗУ КОНФЛІКТУ

  • Методи вирішення конфлікту

  • Покроковий аналіз конфліктів