Розділ «МОДУЛЬ ІІ»

— якість творчих досягнень (уявлення про майбутню кар’єру — яку кар’єру ви хочете зробити; яку посаду або заробітню плату ви б хотіли одержати; чого ви сподіваєтеся досягти; якби ви могли здійснити бажане вами упродовж 10 років, то що б це було?);

— кількість проявів творчого стилю життєвих досягнень, не визнаних офіційно (організація неформальних груп, облаштування свого будинку, розробка нового напрямку в освіті).

Ті ж критерії фіксувалися в молодших школярів у межах шкільного навчання.

Торренс П. визначає креативність через характеристики процесу, у ході якого дитина стає сприйнятливою до проблем, дефіциту або прогалинах в знаннях, до змішування різнопланової інформації, до дисгармонії елементів навколишнього середовища, розпізнає ці проблеми, шукає їхнього рішення, висуває припущення й гіпотези про можливі рішення, перевіряє ці гіпотези. Дослідження показали, що діти, які за тестами П. Торренса були визнані як такі, що володіють творчими здібностями, у своєму подальшому житті дійсно мали творчі досягнення.

На основі використання фігурних форм тесту ТТСТ (тести П. Торренса) визначалися наступні показники, які відбивали рівень прояву творчих здібностей (креативності):

— кількість відповідей та їхня чіткість — швидкість мислення;

— рухливість, ступінь різноманітності відповідей — гнучкість мислення;

— незвичайність або унікальність відповіді — оригінальність мислення;

— старанність розробки, ступінь деталізації відповіді;

— абстрактність заголовка, рівень абстракції у відповідях;

— протистояння закриттю незакінчених фігур або здатність залишити їх відкритими;

— емоційна виразність відповіді;

— артикулятивність при розповіді, вставка відповідей у контекст;

— рухи або дії, показані при відповіді;

— експресивність заголовка, емоційна здатність трансформувати з фігурального у вербальне;

— синтез або комбінація, що поєднує разом дві або більше фігури, і створення когерентної відповіді;

— незвичайна візуалізація, розгляд і розміщення фігур у незвичайну візуальну перспективу;

— внутрішня візуалізація, розгляд об’єкта зсередини;

— розширення й вихід за межі очікуваного результату;

— гумор, зіставлення двох або більші кількості несумісних елементів;