Розділ «МОДУЛЬ ІІ»

1. Під назвою «домінанта» розуміється більш чи менш стійке вогнище підвищеної збудженості центрів, чим би він не був викликаний, при чому збудження, які знову надходять у центри, служать підсиленню (підтвердженню) збудження у вогнищі, тоді як у решті центральної нервової системи широко розлиті явища гальмування. Гальмування, яке виявляє домінантне вогнище щодо усіх інших збуджень, що надходять у центральну нервову систему, зумовлює спрямованість свідомості на певний предмет, викликає відволікання від всього іншого… У вищих поверхах і в корі півкуль принцип домінанти є фізіологічною основою уваги (О.О. Ухтомський).

2. В експериментах з реєстрацією біотоків мозку виявилось, що «будь- яка діяльність, яка вимагає напруження уваги, характеризується зростанням частки високих частот («частот активності») і падінням частки низьких частот («частот спокою») в електроенцефалограмі людини» (Ф.М. Гоноболін).

3. Уваги не буває у людини лише під час сну, коли у корі півкуль майже немає джерел збудження, а розлите гальмування, яке охоплює і нижче розташовані відділи мозку (Ф.М. Гоноболін).

4. У людини найважливішим фактором управління підкірковими центрами і, відповідно, найважливішим фактором довільної уваги стають словесні подразники (Ф.Н. Гоноболін).

Завдання 15

Прокоментуйте наступні висловлювання. Чи згідні ви з ними?

1. Геній — це насамперед увага (Ж. Кюв’є).

2. Уся наука є ні чим іншим, як рефлексом «Що таке?», який неймовірно розрісся (І.П. Павлов).

3. Хто нездатен управляти своїми м'язами, нездатен і до уваги (Маудслі).

Завдання 16

Добринін Н.Ф. пропонував виокремлювати мимовільну увагу (феномени якої зумовлені не спрямованою пошуковою активністю суб’єкта), вимушену увагу (детерміновану особливостями стимуляції), емоційну увагу (зумовлену внутрішніми умовами: відповідністю чи невідповідністю стимулу потягам, бажанням, потребам), звичну увагу (пов’язану з минулим досвідом суб’єкта, що сформувалась і спеціалізована для прийому й обробки певної стимуляції), довільну увагу (зумовлену мотивацією) і післядовільну увагу (яка відповідає процесу зміни організації цілеспрямованої діяльності). Співвіднесіть перелічені факти з цими видами уваги.

1. Студент, який цілеспрямовано готується до складного іспиту з далеко не улюбленого предмету, раптом наштовхується в підручнику на факт, що зацікавив його. Із цього моменту підготовка, яка раніше вимагала довільної уваги, набуває мети і перетворюється у захоплюючий процес, що не вимагає спеціального контролю.

2. Пасажири пізньої електрички, які куняють, здригаються від гуркоту швидкого потяга, який проїжджає сусідніми шляхами, і після того, як той пройшов, деякий час зберігають уважність.

3. Психоаналітик за поведінкою, репліками і мимовільною жестикуляцією клієнта здогадується про справжні причини візиту.

4. Лінгвіст, читаючи поганий переклад роману, помічає стильові й культурні невідповідності.

5. Аспірант, проглядаючи в науковій бібліотеці каталог, миттєво «відловлює» книги з «ключовими» для його дослідження словами.

6. Жінки в пологових будинках часто розрізняють плач саме свого малюка.

7. Новонароджена дитина повертає очки в бік шуму.

8. Співробітники, які звикли до кольорів одягу керівника, завжди обговорять між собою його нову краватку.

9. Господиня, яка поставила в духовку пектися пиріг, намагається не забути про нього, навіть якщо займеться іншими важливими справами.