Комплексна медико-психіатрична експертиза призначається для вирішення наступних питань: чи має ця особа ознаки недавнього вживання наркотику, якщо так – якого саме; як давно виникла наркотична залежність у цієї особи; чи перебувала ця особа у момент скоєння кримінального правопорушення у неосудному стані (гострий наркопсихоз, патологічний афект).
Судово-фармакологічна експертиза призначається у разі необхідності вирішення наступних питань: чи є дана речовина лікарською, якщо так, то якою саме; чи є на аналізованому об'єкті залишки фармацевтичних засобів, якщо так, то яких саме; чи є в поданих ліках які-небудь домішки, якщо так, то які саме й у яких кількостях; чи можуть дані ліки застосовуватися без призначення лікаря; якщо аналізована речовина є лікарським засобом, який порядок його відпуску в лікарських цілях, чи може він видаватися аптеками без рецепта лікаря, у яких формах і яка кількість відпуску за одним рецептом.
Судово-агротехнічна експертиза призначається для одержання відповіді на такі питання: чи мають посіви наркотико- або психотроповмісних культур дикий чи культурний характер (з урахуванням розташування рослин, відстані між кущами, урожайності та ін.); яка приблизно величина очікуваного урожаю цих посівів?
Наступним методом адміністрування наркоконтролю є виявлення осіб, які незаконно вживають наркотичні або психотропні речовини. Так особа, відносно якої до закладів охорони здоров'я, ДСКН України, МВС України надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп'яніння, підлягає медичному огляду.
Факт незаконного вживання наркотичних засобів встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження), а діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією.
Особи, які незаконно вживають наркотичні засоби, направляються органами внутрішніх справ на медичний огляд до лікувально-профілактичного закладу, що здійснює диспансерну наркологічну допомогу[11]. Підставою для постановки на облік таких осіб є встановлення діагнозу "наркоманія", "токсикоманія" або стану наркотичного сп'яніння. Особи, відносно яких встановлено незаконне вживання ними наркотичних засобів або психотропних речовин, підлягають направленню на медичний огляд[16].
Підставою для направлення на медичний огляд осіб, залежних від вказаних речовин, є інформація, яка надійшла від підприємств, організацій, установ, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що зазначені особи незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебувають у стані наркотичного сп'яніння. При надходженні до органів внутрішніх справ матеріалів, працівники міліції забезпечують видачу таким особам направлення на медичний огляд з одержанням від них розписки та направляють контрольне повідомлення про направлення на медичний огляд. На підставі медичного огляду лікар-нарколог встановлює стан сп'яніння або приймає рішення про необхідність стаціонарного обстеження, про що складає письмовий висновок та видає направлення на обстеження.
Після проходження стаціонарного медичного обстеження при встановленні діагнозу "наркоманія", "токсикоманія" особі видається листок тимчасової непрацездатності. У разі встановлення факту вживання наркотичних засобів або непідтвердження такого факту особі видається довідка встановленого зразка. Особи, які ухиляються від добровільного медичного огляду чи обстеження, за сповіщенням про неявку особи до наркологічного закладу на медичний огляд та на підставі постанови органу внутрішніх справ про привід з метою примусового медичного обстеження (огляду), яка складається в 3-х примірниках, підлягають примусовій доставці до наркологічного закладу працівниками органів внутрішніх справ.
У разі встановлення особі діагнозу "наркоманія", "токсикоманія" та призначення диспансерної наркологічної допомоги і нагляду, на неї заповнюється відповідна медична документація, про що повідомляються органи внутрішніх справ. Встановлення терміну проходження необхідного курсу наркологічної допомоги та нагляду, а також рішення про його подовження приймається лікарсько-консультаційною комісією відносно кожної особи індивідуально. Органи внутрішніх справ ведуть облік усіх осіб, відносно яких встановлено, що вони незаконно вживають наркотичні засоби, крім осіб, які добровільно звернулися по медичну допомогу та виконують рекомендації лікаря.
Наступним методом адміністрування наркоконтролю є добровільне лікування осіб, хворих на наркоманію. Якщо в результаті медичного огляду чи медичного обстеження встановлено, що особа, яка зловживає наркотичними засобами і відносно якої встановлено діагноз "наркоманія", потребує лікування, у тому числі в стаціонарних або амбулаторних умовах, лікар-нарколог зобов'язаний запропонувати такій особі пройти курс добровільного лікування і видати направлення до наркологічного закладу для такого лікування[11].
Лікування залежності від наркотичних засобів здійснюється в лікувальному закладі незалежно від форми власності за наявності ліцензії на такий вид діяльності. Нагляд за лікуванням такої особи покладається на установи МОЗ України. Особі, яка добровільно звернулася до наркологічного закладу для проходження курсу лікування, забезпечується, на її прохання, анонімність лікування. Відомості про таке лікування можуть бути надані лише правоохоронним органам у разі притягнення цієї особи до кримінальної або адміністративної відповідальності. На період добровільного лікування хворому видається лікарняний лист, а після закінчення лікування, на його прохання, – довідка із зазначенням мети лікування.
Для лікування осіб, хворих на наркоманію застосовується замісна підтримувальна терапія. Замісна підтримувальна терапія – це довгострокове (6 місяців і більше) застосування постійних доз замісних препаратів у комплексному лікуванні залежності від опіоїдів з метою стабілізації психічного стану хворого, зменшення медичних і соціальних наслідків уживання незаконних наркотиків, створення передумов для реабілітації та лікування інших хвороб (СНІД, гепатит В і С, ТБС, септичні стани тощо).
При проведенні замісної підтримувальної терапії замість нелегальних наркотиків споживачам ін'єкційних наркотиків призначають препарати, що мають певні властивості опіоїдів, однак чинять значно менший негативний вплив на здоров'я наркозалежного. При цьому зменшуються чи взагалі зникають прояви абстинентного синдрому, змінюється толерантність (потреба у дедалі більших дозах наркотику), стабілізується фізичний та психологічний стан особи. В Україні у рамках цієї програми використовуються препарати бупренорфіну ("Єднок") та метадону ("Метадол", "Метадону гідрохлорид", "Метадикт"), до того ж ці препарати здебільшого вживаються у вигляді таблеток чи розчину для перорального застосування (сиропу), що мінімізує ймовірність зараження інфекціями, які передаються ін'єкційним шляхом.
Порядок проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю врегульовано наказом МОЗ України від 5 червня 2012 р. №200[18]. Наркотичні засоби, які використовуються для проведення замісної підтримувальної терапії, розподіляються МОЗ України між адміністративно-територіальними одиницями на підставі щорічних заявок МОЗ Автономної Республіки Крим, керівників структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Показаннями до призначення замісної підтримувальної терапії є встановлений діагноз залежності від опіоїдів згідно з МКХ-10 (за наявності нижчезазначених критеріїв включення до ЗПТ). Критеріями включення до замісної підтримувальної терапії є: 1) вік пацієнта більше ніж 18 років, 2) письмове звернення хворого щодо початку замісної підтримувальної терапії, 3) заповнення хворим "Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату". Включення до замісної підтримувальної терапії пацієнтів віком менше ніж 18 років проводиться на письмове звернення їх батьків або законних представників у разі наявності станів, викладених у цього Порядку, та усвідомленої інформованої згоди таких осіб.
Підставами для позачергового призначення замісної підтримувальної терапії є критерії, та наявність хоча б одного із таких станів:
1) ВІЛ-інфекція; 2) туберкульоз, особливо у випадках його примусового лікування, передбачених статтею 11 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз"; 3) вагітність; 4) гепатити В, С; 5) септичні стани; 6) онкологічні захворювання.
Рішення про початок замісної підтримувальної терапії та про обраний препарат, яким її здійснювати за направленням лікаря, затверджує комісія з доцільності призначення наркотичних засобів закладу охорони здоров'я на підставі встановленого лікарем діагнозу, відповідності критеріям для призначення ЗПТ, письмового звернення хворих щодо початку ЗПТ та наявності документа, що засвідчує особу. Комісія приймає рішення щодо мінімальної та максимальної доз препарату та терміну його застосування шляхом заповнення форми первинної облікової документації "Висновок про призначення препаратів замісної підтримувальної терапії". Хворому має бути забезпечено право на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз та лікування. Інформація без згоди хворого може надаватись тільки у відповідь на письмовий запит судових або слідчих органів у випадках, передбачених статтею 14 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"[11] та частиною сімнадцятою статті 11 Закону України "Про міліцію"[20].
Замісну підтримувальну терапію проводиться лікарем, який має кваліфікацію нарколога. Рішення про припинення замісної підтримувальної терапії приймається на засіданні комісії за поданням лікаря у таких випадках: надходження заяви хворого про відмову від подальшої участі у замісної підтримувальної терапії; порушення хворим правил участі у замісній підтримувальної терапії, зазначених у інформаційному листі про замісну підтримувальну терапію із застосуванням; спроби винести препарат за межі закладу охорони здоров'я; пропуску прийому препарату більше 10 днів протягом місяця; підтвердження за результатами тесту сечі наявності в організмі хворого інших наркотичних засобів, ніж ті, що призначаються хворому з метою замісної підтримувальної терапії.
Особливості умов здійснення діяльності, пов'язаної з обігом наркотиків
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністрування наркоконтролю в Україні» автора Настюк В.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи адміністрування наркоконтролю та їх характеристика“ на сторінці 5. Приємного читання.
