Глава 2. Особливості адміністративно- правового регулювання адміністрування наркоконтролю

Адміністрування наркоконтролю в Україні

Сторони не повинні допускати зосередження в руках виготовлювачів кількостей наркотичних засобів, що перевищують кількості, необхідні для нормальної діяльності підприємства. Аналогічні положення і щодо психотропних речовин містить ст. 8 Конвенції 1971 р.

У відповідності зі ст. ЗО Єдиної Конвенції 1961 р, та ст.ст. 8-10 Конвенції 1971 р, торгівля цими засобами і речовинами, їх розподіл також повинне здійснюватися за ліцензіями (за винятком державних підприємств). Крім вищезгаданих заходів контролю, Сторони зобов'язані вимагати пред'явлення медичних рецептів для доставки або видачі наркотичних засобів, або психотропних речовин окремим особам (крім випадків здійснення дозволених терапевтичних функцій). Сторони повинні вимагати, щоб на етикетках, під якими наркотичні засоби надходять у продаж, точно вказувалося в одиницях ваги чи у відсотках вміст наркотичних засобів (вимога може не застосовуватися до наркотиків, які відпускаються за рецептом лікаря).

У відповідності зі ст. 31 Єдиної Конвенції 1961 р. та ст. 12 Конвенції 1971 р., Сторони повинні контролювати за допомогою ліцензій ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин; всіх осіб і підприємства, що здійснюють таке ввезення або вивезення, вимагати отримання окремого свідоцтва на ввезення або дозволу на вивезення для кожного випадку. Перед видачею дозволу на вивіз, Сторони вимагають подання ввізного свідоцтва, виданого владою країни, яка ввозить, в якому повинно бути засвідчено, що ввезення зазначеної в ньому наркотичного засобу або психотропної речовини дозволений.

У ст. 4 Конвенції 1971 р. встановлено, що стосовно психотропних речовин (крім включених до Список І), Сторони можуть дозволити: а) особам, які подорожують з однієї країни в іншу, мати при собі для особистого користування невелику кількість препаратів (кожна Сторона має право упевнитися в тому, що вони отримані законним шляхом); б) використання таких речовин в промисловості для виготовлення не психотропних речовин, застосування до них заходи контролю, до тих пір, поки дані психотропні речовини не придбають такого стану, при якому практично не буде мати місце зловживання цими речовинами або їх вилучення; в) використання таких речовин – при дотриманні відповідних заходів контролю.

Зазначимо, що механізм міжнародного контролю був спрощений злиттям Центрального комітету з опію і Контрольного органу з наркотичних засобів та створенням на їх основі МККН, який згодом став здійснювати контроль і над психотропними речовинами та прекурсорами. Завдяки запровадженню спеціальних положень про лікування та реабілітацію наркоманів і токсикоманів було внесено новий елемент у боротьбу із зловживанням наркотиками та психотропними речовинами (ст. 38 Єдиної конвенції 1961 р.; ст. 27 Конвенції 1971 р.; п.п. 2,4 ст. З Конвенції 1988 р.).

Конвенції ООН з наркотиків мають велике практичне значення, а саме: а) вводять по всьому світу адміністративний контроль за обігом цілого ряду небезпечних для здоров'я засобів, що викликають залежність; б) становлять єдину основу для законодавства з наркотиків у більшості країн; в) є перешкодою для неконтрольованої торгівлі наркотиками; г) слугують юридичною основою для міжнародної співпраці поліції та митних служб; д) підтримують систему збору даних про стан справ, що стосується наркоситуації; е) пропонують шляхи для обміну досвідом про те, як відбувається зловживання різними оп'яняючими речовинами, про небезпечні для здоров'я наслідки, про нові форми зловживання; а також, що є перешкодою на шляху зусиль деяких країн легалізувати наркотики як засіб насолоди.

У 1998 році було прийнято політичну декларацію двадцятої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН, що присвячена спільній боротьбі з всесвітньою проблемою наркотиків, висловлено глибоку стурбованість зв'язками між незаконним виробництвом наркотиків, їх обігом та діяльністю терористичних груп, злочинців й транснаціональної організованої злочинності, і заявлено про свою тверду рішучість зміцнити співпрацю держав-учасниць ООН відповідь на ці загрози.

Зокремо, даною політичною декларацією; 1) завалено, рішення, що закликає до прийняти або зміцнення національне законодавство і програми направлені на здійснення Плану дій по боротьбі з незаконним виготовленням і обігом стимуляторів амфетамінової групи і їх прекурсорів, а також зі зловживанням ними; 2) визначено, що потрібно приділяти особливу увагу заходам з контролю над прекурсорами; 3) зобов'язано сприяти розвитку багатосторонньої, регіональної, субрегіональної і двосторонньої співпраці між судовими і правоохоронними органами в боротьбі зі злочинами, які пов'язані з наркотиками, відповідно до заходів, направлених на розширення співпраці в правоохоронній області; 4) закликано держави провести моніторинг здійснення тих заходів, які потребують вдосконалення; 5) підтверджено необхідність застосування комплексного підходу до викорінювання незаконних наркомістких культур.

Стосовно прекурсорів. Так, У Лакхнау з 1 по 5 лютого 1999 року відбувалася зустріч представників держав – членів з незаконного обігу наркотиків на Близькому і Середньому Сході, де вирішувались пов'язані з цим питанням, щодо забезпечення одноманітності заходів контролю відносно міжнародної торгівлі прекурсорами, встановлення відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни мінімальної одноманітної процедури приведення в дію таких заходів контролю. Для досягнення цієї мети необхідно здійснити наступні кроки: а) відносно міжнародної торгівлі всіма речовинами, включеними в таблицю І Конвенції 1988 року, включеними в таблицю II, заходи контролю повинні прийматися компетентними органами в усіх державах; усі імпортери і експортери повинні повідомляли їх про кожну операцію до початку постачання та надавати докладні дані про партнера в іншій країні, зокрема назву торговельного партнера, спосіб платежу і підтвердження дозволу, виданого компетентним органом такої країни; після отримання такого повідомлення компетентний орган країни-експортера повинен направити попереднє повідомлення про експорт компетентний орган країни-імпортера; кожен уряд повинен чітко визначити компетентний орган, що відповідає за міжнародну торгівлю, і повідомити про такий орган.

Держави-члени ООН зобов'язуються керуватись в своїй діяльності Декларацією про керівні принципи скорочення попиту на наркотики. Програми скорочення попиту повинні грунтуватися: 1) на регулярній оцінці характеру і масштабів споживання наркотиків і зловживання ними, а також пов'язаних з наркотиками проблем серед населення; 2) охоплювати всі сфери профілактичної діяльності – від запобігання початковому споживанню наркотиків до зменшення негативних наслідків для здоров'я і соціальних наслідків зловживання; 3) використовувати партнерський підхід, що передбачає участь усієї громади та має вирішальне значення для точної оцінки проблеми, виявлення ефективних методів її розв'язання, а також для розробки і здійснення відповідної політики і програм; 4) зусиллях по скороченню попиту, які повинні бути складовою частиною більш загальних програмних заходів в області соціального забезпечення та охорони здоров'я і програм профілактичної освіти; 5) розроблятися з урахуванням потреб населення в цілому, а також конкретних груп населення, та з приділенням особливої уваги молоді.

Крім того, правовою основою міжнародного співробітництва українських органів з відповідними органами іноземних держав щодо наркотиків є ратифіковані Верховною Радою України міжнародні багатосторонні і двосторонні договори держави.

Розглянемо двосторонні договори в сфері адміністрування наркоконтролю. Висловлюючи занепокоєння збільшенням масштабів незаконного переміщення наркотиків, прагнучи об'єднати зусилля у проведенні спільних дій, спрямованих на забезпечення громадського порядку і безпеки в своїх державах домовились в 1989 році Уряд СРСР та Уряд Канади про: 1) скоординовані дії щодо пересування між територіями двох країн засобів транспорту, вантажів та осіб, які використовуються в незаконному обороті наркотиків або беруть участь у ньому (ст. 2); 2) співпрацю митних, наглядових та правоохоронних органів обох країн з метою припинення незаконного пересування наркотиків через територію однієї країни або з території однієї країни на територію іншої країни; 3) обмін інформацією щодо спроб переміщення незаконних наркотиків на територію однієї з двох країн; 4) обмін даними, що відносяться до підозрюваних транзитних пасажирів; 5) обмін даними щодо перевізників або вантажів та їх маршрути і методи та тенденцій у незаконному обігу наркотиків (ст. 3).

В тому ж 1989 році Уряд СРСР та уряд США домовились про наступне: 1) обидві сторони будуть надавати один одному інформацію про підозрюваних або відомих осіб, які займаються незаконним обігом наркотиків, які прямують транзитом через територію однієї з двох сторін в іншу або нелегально ввозять наркотики на територію іншої сторони; 2) сторони будуть розглядати, у відповідності зі своїми національними законами та правилами, можливості взаємного застосування методу контрольованої поставки; 3) сторони будуть обмінюватися інформацією та спеціалістами та організовувати робочі зустрічі з методів, використовуваних для приховування вантажів незаконних наркотиків вчасно перетину кордонів; 4) сторони будуть обмінюватися інформацією про вантажі вихідних хімікатів, використовуваних для синтезу незаконних наркотиків і небезпечних речовин, що випливають з їхніх країн або через їх країни.

Уряд СРСР та Уряд Федеративної Республіки Німеччина в 1989 році заключили договір стосовно того, щоб за запитом повідомляти іншій стороні інформацію про методи, які застосовуються для незаконного транскордонного обігу наркотичних засобів (ст. 1) та з Урядом Французької Республіки про обмін інформацією про незаконне ввезення та вивезення наркотичних засобів, про шляхи міжнародного незаконного обігу і методи їх виявлення; 1) у цих цілях вони сприяють організації робочих зустрічей та обмін фахівцями; 2) обмінюються інформацією про методи виявлення джерел постачання незаконного обігу наркотичними засобами; 3) надають одна одній зразки нових наркотичних засобів, які використовуються в цілях зловживання; розглядають у відповідності зі своїм національним законодавством та правилами можливість взаємного використання методу контрольованої поставки (ст. 4).

В 1993 році Уряд України та Уряд Республіки Хорватія зобов'язались співробітничати та надавати одна одній допомогу в сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та підробкою документів, що дають право на перетинання державного кордону (ст. 1). Взаємне співробітництво здійснюється у таких формах: а) виконання запитів по цьому договору; б) обміну оперативно-розшуковою та матеріалами, відомостями про засоби проведення експертиз; в) обміну правовою та науковою інформацією; г) обміну досвідом роботи, сприяння професійній підготовці кадрів і науковим дослідженням (ст. 1).

У 1996 р Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, де сторони, відповідно до Угоди, надають одна одній допомогу у проведенні розслідування та процесуальних дій у боротьбі з незаконним обігом наркотиків, включаючи розшук, накладення арешту та конфіскацію доходів, одержаних від незаконного обігу наркотиків та вилучення знарядь такої діяльності (ст. 1).

В 1998 р. відзначився укладенням угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України, про те, що сторони будуть співпрацювати в області припинення незаконного обігу наркотиків і при необхідності проводити робочі зустрічі з метою обміну інформацією про: а) спроби контрабандного переміщення наркотиків на територію держави однієї зі сторін; б) застосовувані способи приховування наркотиків при перетині кордону, а також про методи їх виявлення; в) осіб, причетних до незаконного переміщення наркотиків, а також про виявлені маршрутах перевезення таких засобів та речовин; г) організацію обміну спеціалістами для вивчення технологій і методики припинення незаконного обігу наркотиків; д) результати досліджень з проблем боротьби з незаконним обігом наркотиків (ст. 3).

У 2000 році Уряд Латвійської Республіки та Кабінет Міністрів України заключили договір про наступне: 1) обмінюватись зразками наркотичних засобів природного та штучного походження, що використовуються для зловживання, а також технологією їх виготовлення в підпільних лабораторіях; 2) на основі свого національного законодавства здійснювати погоджені оперативні заходи, які спрямовані на: а) перекриття каналів контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; б) ліквідацію міжнародних груп, які займаються незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; в) проведення контрольованих поставок наркотичних засобів та психотропних речовин; 3) обмінюватись даними та досвідом стосовно методів діяльності та нових форм міжнародної злочинності (ст. 4).

В 2003 році КМ України та Урядом Республіки Таджикистан підписано Угоду згідно з якою, сторони будуть координувати свою національну політику та прагнути виступати з погодженими позиціями на міжнародних форумах з питань контролю за наркотиками (ст. 2). А також про: форми і методи виявлення і попередження джерел надходження наркотиків у незаконний обіг, каналів їх розповсюдження; методики виявлення розповсюджувачів і споживачів наркотиків; конкретні факти, події й осіб, які причетні до міждержавного незаконному обігу наркотиків; транспортні засоби, вантажі, поштові відправлення, маршрути, які використовуються злочинними наркогрупами в міждержавному незаконному обігу наркотиків; способи приховування наркотиків, які використовуються під час транспортування, та методи їх викриття, включаючи організацію прикордонного контролю; юридичних і фізичних осіб, організовані злочинні угруповання та інші формування, причетні до незаконного обігу наркотиків; нові види наркотиків, які з'являються в незаконному обігу, технології їх виготовлення та речовини, які використовуються при цьому тощо.

Важливу роль мають також багатосторонні договори в сфері обігу наркотиків. Так, у 1992 році підписано Угоду про співробітництво між міністерствами внутрішніх справ держав-учасниць СНД. Сторони домовились про: обмін оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою і криміналістичною інформацією про: 1) конкретні факти, події та осіб, причетних до міждержавного незаконного обігу наркотиків; 2) транспортні засоби, вантажі, поштові відправлення, маршрути, які використовуються при міждержавному незаконному обігу наркотиків; 3) методи приховування та маскування, які застосовуються при транспортуванні і збуті наркотиків; 4) взаємодію у сфері контролю за легальним міждержавним обігом лікарських наркотичних препаратів; 5) міжнародний контроль хімічних речовин (прекурсорів), матеріали і обладнання, що застосовуються для виготовлення наркотиків (Ст. 1).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Адміністрування наркоконтролю в Україні» автора Настюк В.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 2. Особливості адміністративно- правового регулювання адміністрування наркоконтролю“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ НАРКОКОНТРОЛЮ

  • Сучасні напрями наркополітики в сфері адміністрування наркоконтролю

  • Поняття, класифікація, види наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

  • Предмет, завдання курсу "Адміністрування наркоконтролю в Україні" та його поняття

  • Предмет, об'єкт та принципи адміністрування наркоконтролю

  • Глава 2. Особливості адміністративно- правового регулювання адміністрування наркоконтролю
  • Форми адміністрування наркоконтролю

  • Методи адміністрування наркоконтролю та їх характеристика

  • Особливості умов здійснення діяльності, пов'язаної з обігом наркотиків

  • Характеристика окремих видів діяльності у сфері адміністрування наркоконтролю

  • ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРУВАННЯ НАРКОКОНТРОЛЮ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИКІВ

  • Повноваження суб'єктів адміністрування наркоконтролю загальної компетенції в сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин

  • Повноваження суб'єктів адміністрування наркоконтролю спеціальної компетенції в сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин

  • Повноваження суб'єктів адміністрування наркоконтролю змішаної (спільної) компетенції в сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин

  • Глава 4. Адміністративно-правові заходи протидії незаконному обігу наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю

  • Адміністративна відповідальність за адміністративні правопорушення, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю

  • Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов'язані з незаконним обігом наркотиків у сфері адміністрування наркоконтролю