Розділ «Стаття 9. Сектори критичної інфраструктури»

1. Для організації ефективного забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури з урахуванням специфіки забезпечення окремих життєво важливих функцій та/або послуг визначаються сектори критичної інфраструктури.

2. Для секторів критичної інфраструктури визначаються особливості реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури. Формування та реалізацію державної політики у відповідних секторах здійснюють секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури складають та ведуть секторальні переліки об’єктів критичної інфраструктури.

3. Перелік секторів критичної інфраструктури та суб’єктів, відповідальних за формування та реалізацію державної політики у відповідних секторах національної системи захисту критичної інфраструктури (далі - Перелік), визначається Кабінетом Міністрів України. У разі необхідності внесення змін до Переліку Кабінет Міністрів України переглядає та змінює його виходячи з критеріїв критичності, визначених цим Законом.

4. До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема:

1) урядування та надання найважливіших публічних (адміністративних) послуг;

2) енергозабезпечення (у тому числі постачання теплової енергії);

3) водопостачання та водовідведення;

4) продовольче забезпечення;

5) охорона здоров’я;

6) фармацевтична промисловість;

7) виготовлення вакцин, стале функціонування біолабораторій;

8) інформаційні послуги;

9) електронні комунікації;

10) фінансові послуги;

11) транспортне забезпечення;

12) оборона, державна безпека;

13) правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою;

14) цивільний захист населення та територій, служби порятунку;