Розділ «Частина друга»

Ім’я — це ознака (знак).

Джерело вислову — комедія Плавта «Перс». Античні вчені вважали, що назви речей пов’язані з їхньою сутністю, а імена людей — з їхнім характером і нахилами. Звідси так звані значущі імена в комедії та сатирі. Наведений вислів Плавта побудовано на співзвуччі слів номен і омен.

15. Nihil opus vekbis.

Немає потреби у словах.

Пор.: Слово без діла нічого не варте.

16. Nominibus mollire beet mala.

Неприємне слід пом’якшувати словами.

Пор.: Ласкаве слово, як весняне сонце.

17. Non verbis at factis spectari vult Graecia.

Греція прагне бути славнозвісною не словами, а ділами. Пор.: На словах як на органах, а як до діла, то ні гу-гу. На словах як на цимбалах, а на ділі, як на балалайці.

Вислів вживається як прислів’я, спрямоване проти тих, хто на словах хоробрий і діяльний, а на ділі боягуз і ледар.

18. Pectus est quod Disertos facit (et vis mentis)

Саме душа робить людей красномовними (і сила розуму).

19. Philippica.

Філіппіка. Слово вживається у значенні «грізна, викривальна промова». Цицерон назвав свої промови проти Марка Анто-нія філіппіками, тим самим порівнюючи їх з полум’яними викривальними промовами Демосфена проти Філіппа Македонського. 20

20. Plures occidit gula quam gladius.

Язик (горлянка) знищив більше людей, ніж меч.

Пор.: Язиче, язиче, лихо тебе миче, тільки те й робиш, що людей гробиш. Людину б’ють не дрючками, а словами.

21. Potius amicam quam dictam perdendi.

Краще втратити друга, ніж дотепне слово. До Квінгіліана аналогічну думку висловлював Горацій, говорячи про злих насмішників, що заробляли славу дотепних розповідачів будь-якою ціною.