Розділ «C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ»

Суд не поділяє цього погляду. На його думку, це був просто один із чинників, який апеляційний суд врахував при оцінці сумлінності дій заявника, фактично не роблячи при цьому жодних висновків. Власне, третій заявник був засуджений не через те, що він опублікував текст, який ставив під сумнів засудження перших двох заявників за дифамацію, або через те, що він тим самим виявив підтримку «відвертій зневазі» з боку осіб, які подали петицію, або через те, що він піддав критиці відповідних суддів, а через те, що він, не провівши належного попереднього розсліду, розповсюдив текст, що містив «особливо серйозні звинувачення» й образливі зауваги. Крім того, суд не вбачає в підставах рішення від 21 березня 2001 року навіть найменших ознак того, що ці судді могли б почувати себе особисто зачепленими образливою статтею.

Отже, жодного доказу того, що, ухвалюючи рішення, ці двоє суддів перебували під впливом своїх особистих упереджень, немає.

с. Вияв упередженості

«Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v United Kingdom), 22399/93,10 червня 1996 року.

37. Слід нагадати, що побоювання пана Пуллара щодо неупередженості суду спиралися на той факт, що один із членів колегії присяжних, пан Форсайт, працював у фірмі, партнером якої був свідок з боку обвинувачення — пан Макларен. Зрозуміло, такий зв’язок міг викликати певне занепокоєння з боку обвинуваченого ...

39. ... Пан Форсайт, що обіймав невисоку посаду в фірмі пана Макларена, над проектом, який правив за підставу для висунення обвинувачень проти пана Пуллара, не працював, а за три дні до початку судового розгляду, отримав повідомлення про звільнення. Зважаючи на ці обставини, зовсім не очевидно, що неупереджений спостерігач міг би зробити висновок, ніби пан Форсайт був би схильніший вірити панові Макларену, аніж свідкам захисту.

40. Крім того, слід взяти до уваги те, що суд надав декілька важливих гарантій. Важливо, що пан Форсайт був лише одним із п’ятнадцяти присяжних, а всіх їх вибрано навмання з числа місцевого населення. Слід також нагадати, що шериф указав присяжним на їхній обов’язок неупереджено оцінювати достовірність свідчень усіх свідків, які перед ними постануть, … і що всі присяжні склали відповідну присягу.

41. Зважаючи на це, сумніви пана Пуллара щодо неупередженості складу суду, який розглядав його справу, вважати об’єктивно виправданими не можна.

«Кипріану проти Кіпру» (Kyprianou v Cyprus) [GC], 73797/01, 15 грудня 2005 року.

127. У цій справі йшлося про неповагу до суду, спрямовану на суддів особисто. Заявник критикував їх безпосередньо за те, як вони здійснювали судове провадження. Потім ті ж судді ухвалили рішення про переслідування в судовому порядку, розглядали як предмет спору питання щодо поведінки заявника, розв’язували питання про його винуватість і наклали правову санкцію — в цьому випадку — термін тюремного ув’язнення. У такій ситуації змішування функцій заявника, свідків, обвинувача і судді очевидно ж могло породити об’єктивно виправдані побоювання щодо відповідності розгляду освяченому віками принципові, згідно з яким ніхто не має бути суддею у своїй власній справі, а отже, щодо неупередженості суддівської колегії ...

128. Тому-то Суд вважає, що, з огляду на обставини справи і з врахуванням того функціонального недоліку, який він визначив, неупередженість виїзної сесії суду могла видаватися такою, що викликає сумніви. Побоювання заявника щодо цього можна розглядати як об’єктивно виправдані...

«Елезі проти Німеччини» (Elezi v Germany), 26771/03, 12 червня 2008 року.

51. З урахуванням обставин справи, безсторонність судових засідателів забезпечували достатні гарантії ... із заяви, зробленої судовими засідателями після клопотання заявника щодо упередженого ставлення до нього, випливає, що голова Палати пояснив їм характер найважливіших результатів розслідування перед тим, як надати копію. Їм було зрозуміло, що думка органу обвинувачення, висловлена в ній, не є підставою для вироку, який буде ухвалений у справі заявника і спиратиметься на докази, прийняті лише в головному слуханні. Крім того, Суд відзначає, що судовим засідателям було відомо про оспорювану частину обвинувального висновку від п’ятнадцятого дня слухань у справі заявника і що після того, перш ніж регіональний суд ухвалив своє рішення у справі заявника, відбулося ще понад двадцять слухань, на яких приймали докази. У зв’язку з цим і справді видається, що судові засідателі сформували свою остаточну оцінку винуватості заявника на основі доказів і аргументів, висловлених у ході слухань.

52. Суд також відзначає, що заявник не поставив під сумнів безсторонність регіонального суду на підставі того, що останній, засідаючи в тому ж складі, раніше засудив його сестру-спільницю.

53. Отже, побоювання заявника щодо безсторонності судових засідателів розглядати як об’єктивно виправдані не можна...

d. Поведінка в суді

«X проти Сполученого Королівства» (X v United Kingdom), 5574/72, 21 березня 1975 року, DR 3, 10.

6. ... значення для справи мають такі складники:

a. Думки, які суддя, що брав участь у розгляді, висловив. на засіданні у вересні 1970 року, викликають заперечення як такі, оскільки призводять до сумнівів у його безсторонності. Втім вони були менш радикальними, ніж ті, що їх висловив той самий суддя у справі Y ...

b. Що стосується тиску, який, виходячи зі згаданих вище зауваг судді, міг чинитися на заявника з метою примусити його визнати себе винним, як видно з ходу судового розгляду, зафіксованого в стислому розшифруванні стенограми засідань, захисника цей суддя насправді не залякав. Як заявив апеляційний суд, ... адвокат, що виступав на засіданні суду, «щиро і відверто визнає, що не може сказати, ніби зауваження, висловлювані на засіданні ... вересня ... зачепили захисника або завадили йому надалі висувати доводи захисту».