Розділ «C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ»

115. ... Суд також зазначає, що відповідно до положень статті 28 КПК «суддя не може брати участь у розгляді справи (...), якщо рішення або розпорядження, ухвалені за його участі (...), були скасовані». Суд вважає, що це положення сформульоване в достатньо чітких висловах, що дозволяє представникам суддівського корпусу передбачити з певністю межі поширення їхніх повноважень та пов’язані з цим правові наслідки. З цього слід зробити висновок, що після 14 грудня 1999 року дати, коли було скасоване постановлене двома суддями-засідателями рішення, ці два судді-засідателі не могли бути в складі суду, який розглядав в подальшому цю справу. Отже, колегія регіонального суду не була сформована відповідно до закону.

116. Тому, щодо цієї позиції було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

3. Незалежність

«Зюттер проти Швейцарії» (Sutter v Switzerland), 8209/78, 1 березня 1979 року, DR 16, 166.

2. ... Цих суддів призначає Рада Федерації, тобто уряд, на термін 3 роки. Така процедура призначення сама по собі не може впливати на незалежність суду. Насправді незалежність судді не обов’язково означає, що він має бути призначений безстроково ... або що закон має передбачати неможливість його усунення..., тобто, що йому не можна доручити виконання інших обов’язків без його згоди. Проте вкрай важливо, щоб йому була забезпечена певна стабільність, нехай хоч на певний період, і щоб він при виконанні своїх суддівських обов’язків не був у підпорядкуванні ніякої влади. Якихось вказівок на те, що судді, призначені в згаданий спосіб, можуть бути звільнені з посади, немає. Крім того, навіть коли як військовослужбовці вони є підлеглими відносно своїх командирів у відповідних підрозділах, коли вони засідають як судді, ці офіцери і солдати не підзвітні нікому в тому, що стосується того, як вони чинять правосуддя. Їхню незалежність в загальному вигляді гарантує стаття 183-3 Закону від 12 квітня 1907 року «Про військову організацію Конфедерації», а також таємниця дорадчої кімнати.

«Салов проти України» (Salov v Ukraine), 65518/01, 6 вересня 2005 року.

80. Суд повторює: для того, щоб встановити, чи можна суд вважати «незалежним» відповідно до пункту 1 статті 6, необхідно, зокрема, звернути увагу на спосіб призначення його членів та строки їхніх повноважень, наявність гарантій проти зовнішнього тиску та наявність зовнішніх ознак незалежності...

82. У цій справі важко розмежувати поняття неупередженості та незалежності, оскільки докази заявника щодо оскарження як незалежності, так і неупередженості суду базуються на одних і тих самих фактичних обставинах. Відповідно, Суд розглядатиме обидва питання разом...

86. Беручи до уваги вищезазначене зауваження щодо недостатніх юридичних та фінансових гарантій проти зовнішнього тиску на суддю, що розглядає справу, та, зокрема, з огляду на недостатні гарантії щодо можливого тиску з боку голови обласного суду, обов’язковий характер вказівок президії обласного суду та мову викладення відповідних процесуальних рішень, винесених під час судового розгляду, Суд вважає, що сумніви заявника щодо неупередженості судді Куйбишевського районного суду м. Донецька можна вважати об’єктивно виправданими.

«Вітфілд і інші проти Сполученого Королівства» (Whitfield and Others v United Kingdom), 46387/99, 48906/99, 57410/00 і 7419/00, 12 квітня 2005 року.

45. Суд зауважує, що готували, висунули, розслідували й підтримали обвинувачення проти заявників у суді та розв’язували питання про винуватість чи невинуватість заявників з призначенням їм покарання особи, підзвітні Міністерству внутрішніх справ (наглядачі, начальники або контролери в установах виконання покарань, в яких перебували заявники). Тому не можна говорити, що між тими, хто виконував функції обвинувачення, і тими, хто здійснював судові функції, була яка-небудь структурна незалежність, і уряд не доводив, ніби вона була.

46. Отже, Суд вважає очевидним, що побоювання панів Вітфілда, П’ютера та Ґаскіна щодо незалежності й неупередженості винесених щодо них судових рішень були об’єктивно виправдані, і, як наслідок, що ці рішення були несправедливими...

4. Безсторонність

а. Участь на попередніх етапах

«Норт’є проти Нідерландів» (Nortier v Netherlands), 13924/88, 24 серпня 1993 року.

33. Суд нагадує, що вирішальне значення мають не суб’єктивні побоювання підозрюваного, хоч би які вони були зрозумілі, а те, чи його побоювання, з урахуванням конкретних обставин справи, можна вважати об’єктивно виправданими ...

Саме лише те, що суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук (Meulenbroek) ухвалював рішення на досудовій стадії, зокрема рішення щодо попереднього ув’язнення, не можна саме по собі вважати підставою для сумнівів в його неупередженості; значення має обсяг і характер цих рішень.

34. Окрім рішень, пов’язаних із попереднім ув’язненням заявника, суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук ніяких інших рішень на досудовій стадії не ухвалював, за винятком рішення задовольнити подання прокуратури про психіатричну експертизу заявника, яке останній не оспорював. Своїх повноважень слідчого судді з іншою метою він не застосовував.

35. Що ж до його рішень стосовно попереднього ув’язнення заявника, то вони могли б слугувати виправданням побоювань щодо неупередженості судді тільки в особливих обставинах... У цій справі жодної обставини такого роду не було... Запитання, на які суддя у справах неповнолітніх Мейленбрук мав відповісти при ухваленні цих рішень, були відмінними від тих, що мали вирішальне значення для його остаточного судового рішення. Виносячи ухвалу про наявність «серйозних ознак» щодо заявника, його завданням було лише встановити загалом факт наявності в прокуратури достатніх підстав, якщо їх не буде спростовано, для висунення обвинувачень проти заявника... До того ж заявник вже визнав обґрунтованість цього обвинувачення, та й воно на цій стадії вже було підкріплене додатковими доказами ...

37. За таких обставин заявникові побоювання щодо браку безсторонності у судді в справах неповнолітніх Мейленбрука не можна розглядати як об’єктивно виправдані.