Розділ «11. Кваліфікація посткримінальної поведінки»

Типовим прикладом є шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК). Посягання, передбачене ч. 1 ст. 222 КК є закінченим з моменту подання завідомо неправдивої інформації органу, який приймає рішення про надання фінансових ресурсів. Завдання ж великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 222 КК) передбачає, принаймні, отримання грошових коштів чи ресурсів у натуральній формі. Таким чином, кваліфікований вид шахрайства з фінансовими ресурсами передбачає після виконання простого складу даного злочину ще вчинення відповідних діянь і настання наслідків.

В такому випадку діяння, які описані в диспозиції частини першої відповідної статті КК становлять собою закінчене посягання. Однак окремо вони не кваліфікуються. Посткримінальна поведінка свідчить про те, що особа продовжує реалізацію свого посягання. Скоєне має оцінюватися в цілому, враховуючи стадію, яка досягнута внаслідок вчинення дій, які виходять за межі простого складу злочину. Тобто:

- якщо настали наслідки, з врахуванням яких даний злочин оцінюється як кваліфікований, то має місце закінчений злочин;

- коли ж наслідки не настали, то скоєне кваліфікується як відповідний незакінчений злочин — його кваліфікований склад. При цьому посягання, передбачене нормою про простий склад злочину окремо не кваліфікується як замах на кваліфікований вид цього ж злочину.

Посткримінальна поведінка, яка становить собою інший злочин

Діяння, вчинені після закінчення певного посягання, кваліфікуються самостійно. Вони утворюють собою склад іншого злочину тоді, коли не є продовженням попередньої поведінки яка відображена у кваліфікації. Звичайно це пов'язано з заподіянням шкоди іншому потерпілому, вчинення діяння щодо іншого предмета тощо. Характерно, що такі діяння не є продовженням реалізації умислу, який раніше виник, тобто вина стосовно нового злочину виникає самостійно. Тому, наприклад, опір з насильством , вчинений при затриманні особою, яка вчинила закінчену втечу з місць позбавлення волі кваліфікується не за ч. 2 ст. 393 КК, а за сукупністю відповідних норм — як втеча з місць позбавлення волі (ч. 1 або 2 ст. 393 КК) та, в залежності від конкретних обставин, за ст.ст. 342, 350 КК.

11.2. Позитивна посткримінальна поведінка в системі інститутів кримінального права України

Поняття позитивної посткримінальної поведінки

Поняття позитивної посткримінальної поведінки можна вивести, насамперед, із семантичного значення відповідного терміна, а також, виходячи зі змісту правових норм, які утворюють даний кримінально-правовий інститут. Його аналіз показує, що для нього характерно:

1) вчинення закінченого злочину (“кримінальної поведінки”). При цьому особа може виступати як виконавець злочину, а в ряді випадків — бути іншим співучасником;

2) такий злочин відноситься законодавцем до тих, правові наслідки яких погашаються наступною поведінкою особи — позитивна пост кримінальна поведінка має кримінально-правове значення щодо доволі обмеженого кола злочинів, визначеного законодавцем в Особливій частині КК;

3) виконання особою, яка вчинила злочин, чітко визначених в КК дій, які оцінюються як позитивна — бажана з точки зору інтересів держави і суспільства поведінка;

4) заохочення особи, яка вчинила певний злочин до відповідної поведінки застосуванням звільнення від кримінальної відповідальності. Причому, звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Особливою частиною КК є обов’язком, а не правом правозастостосовних органів.

Позитивна пост кримінальна поведінка і суміжні кримінально-правові інститути

Встановлення ознак позитивної пост кримінальної поведінки повинно поєднуватися з відмежуванням цього кримінально-правового інститут від суміжних — дієвого каяття та добровільної відмови від вчинення злочину. Лише констатувавши, що скоєне не підлягає кваліфікації як названі суміжні явища, можна впевнитися у наявності саме позитивної пост кримінальної поведінки.

Відмінність позитивної посткримінальної поведінки від дієвого каяття та добровільної відмови відображена у таблиці і полягає у такому:

11.3. Кваліфікація при позитивній посткримінальній поведінці

Позитивна посткримінальна поведінка

У певних випадках поведінка винного після вчинення злочину служить підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. Для цього необхідна певна сукупність умов:

1) вчинено не будь-який злочин, а один із тих, стосовно яких закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності при відповідній поведінці. Чинний КК передбачає таке звільнення у тринадцяти випадках[179];