РОЗДІЛ І КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У МЕХАНІЗМІ ПРОТИДІЇ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ

Одиничні злочини поділяють на види залежно від характеру опису в законі їх об’єктивної сторони, а також особливостей суб’єктивної сторони таких злочинів. Зокрема, за названим критерієм є дві групи одиничних злочинів:

– прості одиничні злочини, тобто такі злочини, які характеризуються відносною нескладністю законодавчого визначення їх об’єктивної та суб’єктивної сторін;

– ускладнені одиничні злочини, тобто такі, які порівняно з простими злочинами ускладнені додатковими об’єктивними чи суб’єктивними ознаками, що надають їм зовнішньої подібності з множинністю злочинів.

Ускладнені одиничні злочини на практиці важко відрізнити від множинності злочинів, тому їх доцільно розглянути детальніше.

Різновидами ускладнених одиничних злочинів є: 1) триваючий злочин;

2) продовжуваний злочин; 3) складений злочин; 4) злочин з похідними наслідками.

Триваючий злочин – це такий одиничний злочин, який, розпочавшись дією чи бездіяльністю, характеризується безперервним вчиненням складу певного злочину. Цей злочин триває у часі (звідси і його назва) на стадії закінченого злочину. До триваючих злочинів належать, наприклад, всі злочини, які полягають в ухиленні від виконання певних обов’язків, від вчинення певних дій, у незаконному зберіганні чи носінні певних предметів тощо.

Початком вчинення триваючого злочину є час вчинення особою дії (наприклад, прийняття на зберігання одного з названих предметів) або бездіяльності (наприклад, невиконання обов’язку сплатити аліменти), з якого виникає так званий злочинний стан особи. Протягом певного часу цей стан триває, і в цьому стані особа безперервно вчиняє триваючий злочин, який увесь час перебуває на стадії закінченого злочину. Іноді закінченням триваючого злочину є момент припинення «злочинного стану», що відбувається з об’єктивних або суб’єктивних причин. Триваючий злочин вважається таким, що припинився з об’єктивних причин, якщо «злочинний стан» скінчився поза волею особи: наприклад, вона була викрита і затримана правоохоронними органами або внаслідок певних об’єктивних обставин втрачено той предмет, який особа незаконно зберігала, тощо. Триваючий злочин вважається таким, що припинився із суб’єктивних причин, якщо «злочинний стан» скінчився за волею особи, яка в ньому перебувала: наприклад, особа добровільно сплатила податок або з’явилася до призовної комісії, або позбулася того предмета, який незаконно зберігала, тощо. Час вчинення особою триваючого злочину (тобто тривалість перебування її в «злочинному стані») і причини його припинення не впливають на кваліфікацію злочину. Такий злочин кваліфікуватиметься як закінчений злочин незалежно від того, скільки тривало його вчинення (кілька днів чи кілька років) і з яких причин (об’єктивних чи суб’єктивних) його було припинено.

Продовжуваний злочин – це такий одиничний злочин, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром (ч. 2 ст. 32 КК України). Продовжуваний злочин традиційно належить до ускладнених одиничних злочинів, проте критерій такого віднесення відрізняється від того, за яким виділені триваючі, складені злочини та злочини з похідними наслідками. Якщо названі три види ускладнених одиничних злочинів дійсно мають особливості в законодавчому зазначенні їх об’єктивної сторони, то продовжуваний злочин таких особливостей не має, а має особливості у фактичному виконанні особою його об’єктивної сторони. Саме тому як продовжуваний може бути вчинена значна кількість злочинів, що належать до простих одиничних, а також деякі з інших видів ускладнених одиничних злочинів.

Наприклад, продовжуваними злочинами є крадіжка певної речі частинами, зокрема: телевізора – окремими деталями, спирту – частинами тощо. Як продовжуваний злочин можуть бути вчинені окремі види триваючих злочинів, зокрема: ухилення упродовж року від сплати певного щомісячного платежу, прийняття на зберігання за кілька разів однієї партії зброї тощо.

Отже, при вчиненні продовжуваного злочину особа нібито розбиває одне злочинне діяння на кілька тотожних діянь і вчиняє їх для реалізації єдиного злочинного наміру. Продовжуваний злочин має такі обов’язкові ознаки:

а) він складається із кількох (двох чи більше) діянь, вчинених з певними проміжками часу. Одна із відмінностей продовжуваного злочину від триваючого полягає у тому, що триваючий злочин вчиняється безперервно, а продовжуваний злочин є переривчастим – у проміжках між діяннями особа не вчиняє цього злочину;

б) усі вчинені особою діяння з кримінально-правової точки зору є тотожними. Це означає, що кожне з них, взяте самостійно, має ознаки одного й того самого одиничного злочину. При цьому зовнішній, фактичний вияв таких діянь не обов’язково має бути тотожним. Наприклад, зловмисник, який вчиняє продовжуване викрадення телевізора з підприємства, де він виготовляється, частинами, кожним окремим вузлом може заволодіти по-різному: один винести, сховавши його під одягом, другий – сховавши в сумці, третій – викинути у вікно і підібрати на вулиці тощо. Фактично ці діяння є різними, проте юридично – тотожними: кожне з них має ознаки того самого злочину – крадіжки;

в) усі діяння мають бути об’єднані єдиним злочинним умислом. Це означає, що перед вчиненням першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її наміру необхідно буде вчинити не одне таке діяння, а кілька, і кожне з них спрямовує на реалізацію цього наміру. Зокрема, у наведеному прикладі суб’єкт ще до вчинення першого з діянь має намір викрасти повний комплект деталей для телевізора і усвідомлює, що йому треба вчинити низку діянь, спрямованих на реалізацію цього наміру. При цьому слід мати на увазі, що умисел суб’єкта при вчиненні продовжуваного злочину може бути як конкретизованим (наприклад, викрасти деталі для конкретної марки телевізора), так і неконкретизованим (наприклад, викрадати з підприємства всі вузли й деталі, з яких можна зібрати телевізор).

Початком вчинення продовжуваного злочину є момент вчинення першого з низки тотожних діянь. Момент закінчення продовжуваного злочину залежить від того, з яким умислом він вчинявся – конкретизованим чи неконкретизованим. Якщо продовжуваний злочин вчинявся з конкретизованим умислом, то моментом його закінчення слід вважати вчинення особою останнього із запланованих нею діянь. Якщо ж діяльність такої особи була припинена поза її волею до вчинення останнього із запланованих діянь, незалежно від того, наскільки фактично досягнутий нею результат відрізняється від запланованого, скоєне слід кваліфікувати як замах на вчинення злочину із запланованим особою результатом. Але якщо продовжуваний злочин вчинявся з невизначеним умислом, його слід вважати закінченим з моменту вчинення особою останнього з діянь, незалежно від того, сама вона припинила подальше вчинення злочину чи її діяльність було припинено. Наприклад, якщо особа має намір постійно збагачуватися за рахунок того, що вона щомісяця або щотижня викрадатиме з каси підприємства різні суми грошей, її діяння слід вважати закінченою крадіжкою тієї суми, яку вона встигла викрасти на момент добровільного припинення або викриття даного злочину.

Складеним злочином фахівці вважають одиничний злочин, який складається з двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх ізольовано, є самостійними одиничними злочинами, але які (внаслідок їх органічної єдності, типовості, поширеності одночасного вчинення тощо) об’єднані законодавством в окремий одиничний злочин, передбачений однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України. До таких злочинів належать, зокрема: грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (ч. 2 ст. 186 КК України), опір представнику влади, поєднаний з примушенням його до виконання незаконних дій (ч. 3 ст. 342 КК України).

На відміну від простих одиничних злочинів з двома діяннями у складених злочинах кожне з діянь, взяте самостійно, ізольовано від іншого, визнається злочином, який передбачено як одиничний злочин іншою статтею (або іншою частиною цієї ж статті) Особливої частини КК України. Проте в поєднанні ці два діяння утворюють кількісно і якісно іншу суспільну небезпечність, що й дає законодавцеві підстави передбачити відповідальність за їх спільне вчинення як за самостійний одиничний злочин.

Складений злочин є закінченим з моменту, коли особою виконано обидва діяння, що входять до нього. Наявність тільки одного з діянь за відсутності іншого виключає кримінальну відповідальність за складений злочин, і особа може підлягати відповідальності або за тією статтею КК України, в якій передбачено відповідальність за вчинене нею одне діяння як за самостійний одиничний злочин, або за замах на вчинення складеного злочину.

Злочин з похідними наслідками (інші його назви: злочин з віддаленими наслідками, злочин, що кваліфікується за наслідками) – це такий одиничний злочин, який з об’єктивної сторони становить одне діяння, що тягне два наслідки, які настають послідовно один за одним, і при цьому перший з наслідків спричиняє другий. Крім того, такі злочини зазвичай мають змішану форму вини: щодо наслідків, які настають у часі раніше (вони дістали назву «наслідків першого порядку»), особа має умисел, а щодо тих наслідків, які настають пізніше («наслідки другого порядку») – необережність. До злочинів з похідними наслідками належить, наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України). При вчиненні цього злочину особа має умисел на заподіяння своїм діянням потерпілому тяжкого тілесного ушкодження (наслідки першого порядку), яке зрештою призводить до його смерті (наслідки другого порядку), до якої винний ставиться необережно.

Особливістю злочинів з похідними наслідками є те, що наслідки другого порядку настають у них не безпосередньо через вчинення самого діяння, а в результаті розвитку наслідків першого порядку. Закінченим даний вид одиничного злочину визнається з моменту настання наслідків другого порядку.