Розділ «Вступ»

системно-структурного, який передбачає, що кримінальний закон є відкритою системою, а припис кримінального закону можна витлумачити лише у взаємозв'язку з іншими приписами;

моделювання, який було використано під час дослідження розвитку можливого тлумачення у зв'язку з тим чи іншим змістом припису кримінального закону);

спеціальних методів (наприклад, соціологічного — під час анкетування; своєрідних прийомів узагальнення юридичної теорії та практики в розділі застосування правил системного тлумачення). Щодо методу пізнання, то він як сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності використовується впродовж усього дослідження. Також використано порівняльно-історичний метод (наприклад, під час аналізу проблематики джерел права у певні визначені історичні періоди).

Науково-теоретичною базою монографічного дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, а також енциклопедично-довідкова література.

Під час написання монографії враховано загальнотеоретичні положення праць із теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного права, логіки, філософії. Нормативною основою дослідження стали Конституція України, Кримінальний кодекс України, рішення Конституційного Суду України та інші чинні нормативно-правові акти.

Емпіричну базу дослідження становлять результати проведеного соціологічного дослідження і матеріали інтерпретаційної та правозастосовної практики. Всього проаналізовано результати опитування 150 працівників слідчих підрозділів м. Львова і Львівської області та 200 вироків у справах про злочини, передбачені відповідними статтями КК України, що розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України.

У роботі використано постанови Пленуму Верховного Суду України.

Результати монографічного дослідження можуть бути використані для подолання такого негативного явища, як недостатня систематизованість законодавства загалом та кримінального закону зокрема, адже саме під час використання системного способу тлумачення кримінального закону встановлюються його внутрішні та зовнішні зв'язки, за допомогою яких можна витлумачити припис, що цього потребує.

Оскільки під час правозастосування кримінального закону не допускається аналогія, то у разі застосування системного тлумачення можна виявити прогалини у кримінальному законі, що дає підстави для формування плану вдосконалення чинного законодавства та може бути використано у законотворчій діяльності.

Крім цього, завдяки отриманим правилам системного тлумачення правозастосувач матиме змогу самостійно витлумачити припис кримінального закону або скористатися доктринальним тлумаченням, доцільність та обґрунтованість якого матиме змогу перевірити самостійно, що може бути використано у навчальному процесі та правозастосовній діяльності.

Також основні положення монографії можуть бути використані у науковій діяльності під час проведення подальших досліджень у галузі системного тлумачення кримінального закону.