Розділ ІІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ. КОРИСТУВАННЯ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ

- передача площ у будинку, який зареєстровано у місцевих органах влади як гуртожиток, стороннім особам (крім визначених статтею 127 діючого Житлового кодексу), в строкове платне користування на умовах оренди, є можливою тільки у разі вивільнення площ у гуртожитку за обставин, які не суперечать нормам Примірного положення про гуртожитки.

Слід зазначити, що Міністерство освіти й науки України наказом від 15.09.2003 р. № 623 "Про припинення передачі в оренду житлових та санітарно-побутових приміщень (будівель) гуртожитків" розпорядилося призупинити дії договорів оренди житлових і санітарно-побутових приміщень (будівель) гуртожитків навчальних закладів, які йому підпорядковані.

9. Дотримання порядку надання жилої площі у гуртожитку впливає на правовий статус осіб, які в них проживають. Визнання вселення незаконним тягне за собою виселення без надання іншого житла відповідно до ст. ст. 116, 132 Житлового кодексу УРСР. Особа, яка вселилася до житлового приміщення гуртожитку без дотримання встановленого порядку, не набуває право користування таким житлом.

При вирішенні таких спорів необхідно з'ясовувати, на якій правовій підставі особа вселена до гуртожитку: тимчасово відповідно до договору оренди між підприємствами чи за згодою адміністрації гуртожитку, за наявності спільного рішення адміністрації та профкому з видачею спеціального ордера чи без такого.

З матеріалів судової практики вбачається, що надання жилої площі у гуртожитку не у зв'язку з роботою чи навчанням (за розпорядженням керівництва або домовленістю з ним без видачі ордера чи на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету з видачею спеціального ордера), кваліфікується як порушення діючого законодавства.

Так, в ухвалі від 27 листопада 2001 року Верховний Суд України встановлено, що рішення щодо надання позивачці спірної кімнати не приймалося і ордер їй не видавався, позивачка вселилась у спірну кімнату з порушенням установленого порядку і тому підлягає виселенню.

Водночас, якщо особа вселилася у гуртожиток з дотриманням встановленого порядку, але згодом уклала строковий договір оренди житла у гуртожитку, по закінченню строку оренди вона не позбавляється права користування житлом і може бути виселена лише з підстав, передбачених ст. 132 Житлового кодексу УРСР (див. ухвалу Верховного Суду України від 30 березня 2006 року, надруковано: "Судова практика Верховного суду України у цивільних справах", 2007 р.).

10. В розумінні ст. 29 ЦК України гуртожиток визнається місцем проживання фізичної особи, з яким закон пов'язує настання значної кількості правових наслідків. На осіб, які вселяються у гуртожиток, поширюється процедура реєстрації місця проживання відповідно до вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Особи, які не мають офіційної реєстрації, не можуть реалізувати низку своїх прав, зокрема, право на приватизацію кімнат у гуртожитку (ст. 1, 19 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), на медичне забезпечення, реєстрацію факту народження дитини, отримання допомоги при народженні дитини тощо.

Законодавством не передбачена тимчасова реєстрація в гуртожитках, реєстрація місця проживання не має часових рамок. Зразок відмітки про реєстрацію місця проживання затверджений наказом МВС України від 3 лютого 2006 р. № 96 "Про затвердження Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні". Внесення до відміток про реєстрацію місця проживання додаткових, не передбачених відомостей (зокрема, про строк реєстрації у гуртожитку), або відмова у реєстрації місця проживання у гуртожитку не відповідають закону.

Стаття 129. Ордер на жилу площу в гуртожитку

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

1. В спеціальному ордері, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку, зазначаються: дата видачі ордеру; найменування населеного пункту, а також підприємства, установи, організації, яким належить гуртожиток; номер і серія ордеру; прізвище, ім'я, по батькові особи, яка отримує жилу площу у гуртожитку, місце її роботи або навчання; адреса місцезнаходження гуртожитку; номер корпусу і кімнати; на підставі якого рішення видано ордер; склад сім'ї особи, яка отримує житлову площу у гуртожитку. Ордер підписується керівником підприємства, установи, організації та скріплюється відбитком печатки підприємства, установи, організації. В установленому порядку право на підписання ордерів може бути надане іншій посадовій особі (наприклад, керівнику структурного підрозділу, у складі якого діє гуртожиток).

Ордер дійсний протягом 30 днів. Форму спеціального ордера встановлено Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208.

2. При одержанні ордера пред'являються паспорти всіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку (зняття з реєстрації) з попереднього місця проживання. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі.

Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. Визнання площі, на якій проживає інша особа, вільною здійснюється в судовому порядку з дотриманням норм, які регулюють виселення такої особи.

3. При вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому (директору) гуртожитком підприємства, установи, організації.

Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

4. Спеціальний ордер може бути визнаний недійсним з підстав і в порядку, передбаченому статтею 59 Житлового кодексу Української РСР, зокрема, у разі відсутності спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації і профспілкового комітету.

Однак правила ст. 129 Житлового кодексу УРСР про те, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на цю площу, не означають, що на зазначені правовідносини поширюються положення ст. 117 Житлового кодексу УРСР про наслідки визнання ордера недійсним. На думку суддів Верховного Суду України, глава 2 Житлового кодексу УРСР про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, яка включає ст. 117 і гл. 4 ЖК про користування гуртожитками регулюють не аналогічні правовідносини, і в останній немає посилання на те, що на правовідносини, які нею регулюються, поширюється дія глави 2 ЖК (п. 40 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право), викладених в листі Верховного Суду України від 26.05.2001 р.).

5. Нормами статей 9, 59 Житлового кодексу УРСР та Примірного положення про гуртожитки, що регулюють порядок надання жилої площі в гуртожитках, не передбачено право адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації, відповідного профспілкового комітету анулювати виданий ордер. Згідно зі ст. 129 Житлового кодексу УРСР ордер є підставою для вселення на надану жилплощу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням. Позбавлення такого права та виселення особи можливе лише з підстав, передбачених законом, зокрема, статтями 59, 72, 132 Житлового кодексу УРСР. Виключно з підстав і в порядку, передбачених законом, може здійснюватись обмеження права користування жилим приміщенням (ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу УРСР).