Розділ «ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ»

Стаття 7. Право на судовий захист

1. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

2. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Забезпечення права на судовий захист є ознакою правової держави, виявом чіткого розмежування функцій між гілками державної влади, встановленням системи стримувань і противаг. Цим самим підтверджується прихильність України до визнання міжнародних норм про права людини і громадянина, викладених у Загальній декларації прав людини (ст. 10 Декларації) і Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ч. 3 ст. 2, ч. і ст. 14 Пакту).

Право на судовий захист гарантується як кожному громадянину і юридичній особі України, так і іноземцю, особі без громадянства, іноземній юридичній фірмі, які користуються ним нарівні з громадянами та юридичними особами України. Це положення є відтворенням ст. 26 Конституції України.

Іноземці — це особи, які належать до громадянства іноземної держави і не є громадянами України. Особи без громадянства — це особи, які не належать до громадянства будь-якої держави (ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців»). Іноземні юридичні особи — це підприємства та організації, які засновані за межами У країни. При зверненні до суду за захистом прав вони користуються усіма правами, передбаченими процесуальним законодавством.

Частина 1 статті, що коментується, передбачає, що захист прав, свобод і законних інтересів усім суб’єктам правовідносин гарантується незалежним і неупередженим судом. Отже, кожний вправі звертатися до суду і будь-які угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Положення про неупередженість суду забезпечується встановленням у процесуальному законодавстві застережень відносно недопустимості участі у повторному розгляді справи того самого судді, а також щодо відсторонення від участі в розгляді справи судді за наявності обставин, які породжують сумнів щодо його об’єктивності.

За наявності таких обставин суддя повинен заявити самовідвід. На таких самих підставах відвід судді вправі заявити особи, що беруть участь у розгляді справи.

Участь у розгляді справи судді, якщо згідно з нормами процесуального закону він підлягає відстороненню від участі, тягне за собою скасування судового рішення.

Процесуальне законодавство покладає на суд обов’язок всебічно, повно та об’єктивно розглянути обставини справи і постановити в ній судове рішення у відповідності з нормами матеріального і процесуального закону. Для забезпечення цього положення Закон, що коментується, передбачає функціонування судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Суд першої інстанції розглядає і вирішує підсудні йому кримінальні, цивільні, господарські, адміністративні справи, досліджуючи безпосередньо докази і приймаючи рішення по суті.

Суд апеляційної інстанції за скаргами осіб, які беруть участь у судочинстві, або поданням прокурора за вказаними у законодавстві підставами перевіряє законність і обґрунтованість постановленого судом першої інстанції судового рішення, яке не набрало законної сили. Він вправі провести повторний розгляд доказів у справі і, якщо визнає постановлене рішення незаконним або необґрунтованим, вправі скасувати його чи змінити або постановити нове рішення.

Суд касаційної інстанції за скаргами осіб, які беруть участь у судочинстві, або поданням прокурора перевіряє відповідність нормам матеріального і процесуального закону судових рішень, постановлених судами першої і апеляційної інстанцій, які набрали законної сили, і має повноваження, за наявності порушень законодавства, скасувати або змінити постановлені судові рішення.

У розгляді справи в суді будь-якої інстанції мають право брати участь підсудний, потерпілий, позивач, відповідач, інші особи, правовідносини яких вирішуються судом.

Процесуальне законодавство передбачає порядок участі у розгляді справи таких осіб. Вони заздалегідь повідомляються про час розгляду справи в суді. Неповідомлення їх про час розгляду справи унеможливлює судовий розгляд.

Визначений процесуальним законодавством порядок розгляду кримінальних справ передбачає можливість видалення підсудного із залу засідання на весь час судового розгляду справи лише за повторне, після попередження головуючим, порушення ним порядку судового засідання.

Під час розгляду цивільних справ сторони також можуть бути позбавлені участі у судовому засіданні тільки за порушення порядку у судовому засіданні або непідкорення розпорядженням головуючого під час розгляду справи.