Розділ VI ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ

3) інваліди першої і другої груп;

4) жінки, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів.

5) особи, які не можуть бути допитані як свідки на підставі частини другої статті 65 КАСУ, тобто:

- недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі та не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати з цього приводу показання;

- представники в судовому процесі, захисники у кримінальних справах, які не можуть допитуватися про обставини, відомі їм внаслідок виконання своїх професійних обов'язків;

- священнослужителі, допит яких не допускається про одержані на сповіді відомості;

- професійні судді, народні засідателі та присяжні, які не можуть бути допитані про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення;

- інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

До таких осіб не застосовується привід, оскільки це може мати шкідливі наслідки для їх здоров'я, психіки чи фізичного стану або через відсутність у них обов'язку давати показання.

6. Про привід суд постановляє письмову ухвалу, яку надсилає до органу внутрішніх справ для виконання. Її не може бути оскаржено окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду справи.

7. Частина третя коментованої статті містить обов'язкові елементи відповідної ухвали суду. У ній, зокрема, мають бути зазначені:

1) ім'я (прізвище, ім'я, по батькові) фізичної особи, яка підлягає приводу;

2) місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи;

3) підстави застосування приводу (неприбуття в судове засідання без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття);

4) час, коли необхідно особу доставити (це, як правило час нового судового засідання), і місце доставки особи (адреса адміністративного суду, номер зали судового засідання);

5) суб'єкт, якому доручається здійснити привід (орган внутрішніх справ за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи).

8. У частині п'ятій коментованої статті йдеться про те, що ухвала про привід оголошується свідку не судом, а особою, яка здійснює привід (службова особа органу внутрішніх справ). Після встановлення особи, яка підлягає приводу, службовець органу внутрішніх справ оголошує їй ухвалу про привід під розписку. Потім їй оголошуються строки прибуття чи виїзду (згідно з розкладом руху транспорту) до місця виклику, роз'яснюються правила оплати витрат. У разі готовності особи добровільно прибути до суду службовець органу внутрішніх справ повинен проконтролювати прибуття (якщо привід виконується в межах одного населеного пункту) чи від'їзд такої особи до місця виклику. У разі відмови від добровільного прибуття до суду службовець органу внутрішніх справ повинен затримати особу, яка підлягає приводу, і примусово доставити її до місця виклику. При цьому не можна застосовувати зброю, наручники, зв'язування або інші спеціальні засоби.

9. Витрати на привід стягуються з особи, до якої його було застосовано, у дохід держави за рішенням суду.

10. У разі неможливості виконання ухвали про привід службова особа, яка не змогла здійснити привід, повинна повернути її до суду через начальника органу внутрішніх справ із пояснення причин невиконання. Такими причинами можуть бути: фактична неможливість здійснення приводу внаслідок відсутності особи за вказаними адресами; захворювання особи, яке не дозволяє здійснити привід, підтверджене лікарем або медичною довідкою; захворювання члена родини або наявність малолітніх дітей при неможливості доручити кому-небудь догляд за ними; наявність достовірної інформації про те, що до особи не може бути застосовано привід відповідно до частини другої коментованої статті, тощо.

Відмінність від цивільного судочинства