Розділ V ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ

5. Суд у складі одного професійного судді (частина п'ята статті 257 КАСУ) розглядає подання (заяву) про заміну сторони виконавчого провадження у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які брали участь у справі.

Неприбуття у судове засідання зазначених осіб не перешкоджає судовому розгляду цього питання, якщо вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тобто з дотриманням вимог глави 3 "Судові виклики і повідомлення" розділу II КАСУ.

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк з дня надходження (подання) заяви.

Ухвала за результатами питання про заміну сторони виконавчого провадження

6. Про заміну сторони виконавчого провадження або відмову у цьому суд постановляє ухвалу. Суд відмовляє у заміні сторони виконавчого провадження, якщо, наприклад, виконання вимог чи обов'язків сторони у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, оскільки це є підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 3 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження").

7. Ухвалу суду за результатами розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено у загальному порядку, тобто з урахуванням того, суд якої інстанції постановив таку ухвалу, та вимог глав 1 - 3 розділу IV "Перегляд судових рішень" КАСУ.

Стаття 265. Поворот виконання судових рішень

1. Питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його нечинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.

2. У випадках, встановлених частиною першою цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.

3. Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.

4. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується.

5. Суд розглядає заяву про поворот виконання у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, і постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у загальному порядку. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

(Із доповненнями, внесеними згідно із  Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття регулює порядок вирішення питання про поворот виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. Стаття спрямована забезпечити інтереси добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке, як згодом виявилося, було помилковим.

2. Особливості повороту виконання у деяких категоріях адміністративних справа визначено наступною статтею.

Вирішення питання про поворот виконання судового рішення судом вищої інстанції

3. Суд апеляційної інстанції, а також суд касаційної інстанції, зокрема й Верховний Суд України у разі скасування чи зміни судового рішення, яке вже було виконано, одночасно може вирішити питання про поворот його виконання, якщо це необхідно для відновлення правового становища, що існувало до виконання судового рішення. Поворот виконання може відбуватися у різні способи:

1) якщо рішення мало майновий характер, тоді суд зобов'язує позивача (стягувача) повернути відповідачеві (боржнику) безпідставно стягнене чи одержане;

2) якщо позивач (стягувач) не може повернути, наприклад, індивідуально визначене майно, то на нього може бути покладено обов'язок компенсувати відповідачеві (боржнику) вартість цього майна;